Сторінка
2
2. Гроші як засіб обігу. Формула товарного обігу Т-Г-Т: товар обмінюється (продається) на гроші, щоб на них купити інший товар. У даний час цю функцію виконують паперові і кредитні гроші.
3. Гроші як засіб платежу. Відмінність від 2-ї функції полягає в тому, що передача товару або надання послуг не збігаються за часом з оплатою. (купівля в кредит, виплата заробітної плати, оплата житла й ін.). Виконують цю функцію кредитні гроші, електронні гроші, на базі яких виникли кредитні картки. їх застосування звужує сферу використання готівки і чеків, є стимулом у реалізації товарів і одночасно інструментом кредиту.
4. Гроші як засіб утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Раніше цю функцію виконували реальні металеві гроші, коли вилучені з грошового обігу золото і срібло перетворювалися на скарб, виконуючи важливу економічну роль стихійного регулятора закону грошового обігу. Сьогодні особливістю кредитних грошей як засобу накопичення є те, що вони накопичуються в процесі постійного обігу для здійснення розширеного відтворення, коли потрібно нагромадити необхідну грошову суму.
5. Функція світових грошей. Виконують гроші, використовувані для розрахунків між окремими державами на світовому ринку. Відповідно до Паризької угоди 1867 р. цю функцію могло виконати тільки золото. Але поступово стали виділятися стійкі національні валюти, до яких і перейшла ця функція. У даний час основним платіжним засобом на світовому ринку є долар США.
Таким чином, у XX ст. змінилося співвідношення між золотом і паперовими грошима. Якщо раніше золото було основою грошової системи, її первинним елементом, то зараз основною структурною ланкою грошової системи стали паперові гроші. Золото є лише певним резервом, страховим фондом цієї системи. Зберігши усі свої фізичні властивості, золото залишається найнадійнішим товаром, який завжди можна обміняти на паперові гроші.
Паперові гроші є знаками або представниками повноцінних грошей. Історично вони виникли в результаті металевого обороту і з'явилися в обігу як замінники срібних або золотих монет.
Етапи перетворення можливості на дійсність:
1 етап — стирання монети, у результаті повноцінна монета перетворюється на знак вартості;
2 етап — свідоме псування металевих монет державною владою;
3 етап — випуск паперових грошей із метою поповнення скарбниці. У Російській імперії (до складу якої входила Україна) паперові
гроші введені в обіг під час правління Катерини II, у 1769 р.
Сутність паперових грошей - грошові знаки, що випускаються для покриття бюджетного дефіциту і звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом.
Емітентом паперових грошей в нашій державі є Національний банк України (НБУ).
Економічна природа паперових грошей виключає можливість стійкого паперово-грошового обігу. Не існує паперових грошей не регулюється потребами товарообігу в грошах. Відсутній механізм автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу. Розміри емісії грошей залежать від потреб держави в додаткових фінансових ресурсах. Потреби обороту в грошах можуть бути незмінними або навіть зменшуватися. Надлишок паперових грошей не може піти з обігу. Потрапивши в обіг, вони застряють у його каналах, переповнюють їх і знецінюються.
Паперовим грошам властива нестійкість.
Нестійкість і знецінення грошей можуть бути викликані наступними причинами:
1) надлишковий випуск в обіг;
2) занепад довіри до уряду, що випустив гроші;
3) несприятливий платіжний баланс.
Найбільш типовим є інформаційне знецінення, обумовлене надмірною емісією. Але воно може бути пов'язане з урядовою кризою, погрозою повалення державної влади і втратою довіри населення до паперових грошей.
Характеристика банківського кредиту
Банк — установа, що акумулює грошові кошти і заощадження та здійснює кредитно-розрахункові та інші операції.
Банки виникають на основі товарно-грошових відносин, і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605 р.) та Гамбурзі (1618 p.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво в платежах і кредитування торгівлі.
На практиці в сучасних умовах функціонує велика кількість банків. В залежності від того або іншого критерію їх можна класифікувати наступним чином.
За формою власності розрізняють акціонерні, неакціонерні, кооперативні, муніципальні, комунальні, державні та змішані, міждержавні (міжнародні) банки.
За терміном надання кредитів — банки короткострокового, середньо-та довгострокового кредитування.
За національною належністю — національні та іноземні банки.
За функціями та характером діяльності виділяють депозитні, універсальні та спеціалізовані банківські установи.
Банківський кредит — це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.
Банківський кредит — найбільш розповсюджена форма кредиту. Саме банки частіше всього надають позики суб'єктам, які потребують тимчасової фінансової допомоги. За обсягом банківська позика значно більша від позик, ідо видаються при інших формах кредитування.
Перша особливість банківського кредиту полягає в тому, що банк оперує не стільки своїм капіталом, скільки залученими ресурсами. Позичивши гроші у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх, надаючи позики іншим юридичним або фізичним особам.
Друга особливість полягає в тому, що банк позичає залучений капітал, тимчасово вільні грошові кошти, покладені в банк господарюючими суб'єктами на рахунки або депозити.
Третя особливість даного кредиту характеризується наступним. Банк позичає не просто грошові кошти, а гроші як капітал. Це означає, що позичальник повинен так використовувати отримані Е банку копни, щоб не тільки повернути їх кредитору, а й отримати прибуток, достатній принаймні для того, щоб сплатити позиковий відсоток. Невід'ємним атрибутом банківського кредиту є платність.
1 2