Сторінка
1

Форми грошей та їх еволюція

Гроші являються формою виразу суспільних відносин. Протягом тисячоліть суспільні відносини змінювались, змінювались і гроші як по суті, так і по формі.

Нові суспільні відносини, розвиток ринку вимагали нових форм грошей.

Еволюція форм грошей ввідбулася від повноцінних до сучасних – неповноцінних грошей, знаків вартості.

Повноцінні гроші — гроші, у яких номінальна (зазначена на них) вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості суспільної праці чи металу, закладених в них. До таких грошей відносять товарні та мета­леві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми: спочатку штучні, потім — вагові. Монети більш пізнього розвит­ку грошового обігу мали встановлені законом ознаки (зовнішній вигляд, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьова сторона якої на­зивалася аверс, зворотна — реверс і обріз — гурт

Перші монети з'явилися майже двадцять шість століть тому в Стародавньому Китаї і Лідійській державі. В Київській Русі перші карбовані монети датуються ІХ-Х століттям.

Спочатку в обігу знаходилися водночас монети з золота, і монети з срібла. До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. Причинами переходу до металевого обігу і передусім до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей:

· якісна однорідність,

· подільність і з'єднуваність без втрати властивостей,

· портативність (концентрація вартості),

· здатність зберігати свої властивості протягом тривалого періоду,

· висока вартість.

Ускладнення та розширення ринкових відносин зумовили неспроможність золотаназавжди закріпитись в ролі загального еквівалента.

Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об'єктивною необхідністю:

по-перше, обмеження фізичного запасу золота;

по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслу­говувати дрібний за вартістю оборот;

по-третє, необхідність скорочення витрат на виготовлення грошей та мінімізація суспільних витрат обігу;

по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював ви­робництво і товарообіг.

Золотий обіг проіснував відносно недовго — до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу.

Знаки вартості (неповноцінні гроші) гроші, номінальна варіісгь яких вище реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. Це гроші, які позбавлені внутрішньої субстанційної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є золота монета, що стерлася; білонна монета, тобто дрібна монета, виготовлена з дешевих металів, наприклад міді, алюмінію; паперові гроші, банківські зобов”язання (банкноти). Фактор довіри до неповноцінних грошей стає вирішальним у їх функціонуванні як грошей, завдяки чому їх називають також кредитними.

Кредитні гроші виникають з розвитком товарного вироб­ництва, коли купівля-продаж здійснюється з розстрочкою плате­жу (в кредит), їх поява пов'язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов'язаннями продавця, які по­винні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Першо­чергове значення цих грошей — зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти роз­витку безготівкового обігу.

Поступово з розвитком капіталістичних товарно-грошових відносин сутність кредитних грошей зазнає суттєвих змін. В умо­вах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв'язок між товарами на ринку, як було раніше (Т-Г-Т), а відно­шення грошового капіталу (Г-Т-Г), тому грошовий капітал ви­ступає в формі кредитних грошей.

Паперові гроші — це представники неповноцінних грошей, які з'явилися як замінники золотих монет. Об'єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу, коли гроші є моментальним посередником в русі то­варів. В Росії вперше паперові гроші (асигнації) з'явилися у 1769р.

Право випуску паперових грошей привласнила собі держава. На початковому етапі паперові гроші випускалися державою поруч з золотими і з метою їх впровадження в обіг, обмінювалися на реальні гроші. Однак поява, а після цього і зростання дефіциту бюджету, викли­кало розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави у фінансових ресурсах.

Отже, сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для по­криття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золо­то і наділені державою примусовим курсом, законодавчо визнаються обов”язковими до приймання у всі види платежів.

Вексель - письмове, нічим не обумовлене зобов'язання боржника сплатити певну суму в заздалегідь обгово­рений термін і у встановленому місці. Розрізняють простий век­сель, виданий боржником, і переказний (трату), виписаний кре­дитором і направлений боржнику на підпис з поверненням кре­дитору. Переказний вексель (трата) може перебувати в обігу за­вдяки переказному напису (індосаменту) на зворотному боці до­кумента. По мірі збільшення переказних написів циркулярна чинність векселя зростає, оскільки кожний індосант несе солідар­ну відповідальність по векселю.

Вексель має наступні особливості:

•абстрактність, тобто відсутність на документі інформації про вид угоди;

•безперечність, що означає обов'язкову оплату векселя;

•оборотність, тобто передача векселя як платіжного засобу іншим кредиторам, що означає можливість взаємного зарахування вексельних зобов'язань продавця. Платіжна гарантія ще більше зростає при акцепті (згоді оплатити вексель, якщо боржник не зможе розрахуватися сам) векселя банком (вексель, що акцептувався).

Вексель має певні межі обігу. Він функціонує між особами, які володіють інформацією про платоспроможність один одного і здійснюють економічні відносини. Погашається вексель учасни­ками вексельного обігу готівковими коштами.

Розрізняють також комерційний вексель (видається під заставу товару) і банківський вексель, видається банком-емітентом за на­явності певної суми клієнта на депозиті. На відміну від ко­мерційного банківський вексель має депозитну форму. Це по суті простий вексель, тому що виписується клієнтом банку своєму по­стачальнику в оплату за товар, але може бути індосований третій особі. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком. Окрім одержання доходу по депози­ту, на основі якого банком і видається вексель, підприємство от­римує можливість розрахунку зі своїми партнерами.

Банкнота— це простий вексель емісійного баннку. Вперше банкноти були випущені в кінці XVII століття, на основі переобліку поодиноких ко­мерційних векселів. Первісно банкнота мала подвійне забезпе­чення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі ко­мерційних векселів, пов'язаних з товарооборотом, і золоту га­рантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти назива­лися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Цен­тральний банк володів золотим запасом для обміну, що виклю­чало знецінення банкноти.