Сторінка
2

Початок справи і управління малим бізнесом

До найважливіших ресурсів, типово необхідних для заснування нового підприємства, слід віднести фінанси та робочу силу. Нове підприємство, навіть мале, потребує фондів, щоб функціонувати. Відомо, що більшість прибутку в перші роки йде на розширення виробництва для зростання справи. Звичайно, купівля та управління малим бізнесом також потребують певних фондів. Існує багато джерел для підприємців—власників бізнесу. Найзвичайніші — особисті заощадження та позички у друзів. Потенційним джерелом фінансування підприємців є кредит.

Багато нових підприємств мають лише одного засновника, але чимало з них мають багатьох засновників, що утворюють команду. Команда підприємців — група з двох чи більше осіб, які об’єднують свої зусилля для створення нового бізнесу. Декілька засновників або команди підприємців створюють, як правило, високотехнологічний бізнес. Члени такої команди повинні мати навики і досвід роботи в усіх сферах, де планується розвивати діяльність (кожен у своїй).

Для підприємців у малому бізнесі часто складним завданням виявляється те, як знайти компетентних працівників—професіоналів, тому що за невеликої кількості учасників кожен із них втілює собою високий відсоток загальної кількості. Отже, підприємці мають витрачати час і енергію на підбір для свого бізнесу кадрів, які б задовольняли їхні вимоги. Важливим завданням є визначення місцезнаходження з урахуванням типу бізнесу. При вирішенні цього питання підприємець враховує такі фактори, як особливості суспільства в даному регіоні, зона торгівлі, тобто географічна територія, на якій живуть потенційні споживачі, лізингові можливості та вимоги, вартість одиниці площі.

Мале підприємство функціонує на основі статуту, затвердженого його засновниками (засновником). У статуті визначаються: вид підприємства, його назва, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління та контролю, їхня компетенція, порядок створення майна, його викупу, розподілу прибутку, умови реорганізації й припинення діяльності.

Найпоширеніші три форми участі суб’єктів власності в управлінні виробництвом у малих підприємствах. Перша форма — мале підприємство, що було створене на основі власності окремого громадянина з правом найму робочої сили. У такому разі це підприємство має право найму робочої сили за трудовою угодою, діє на основі повного госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування. Власник підприємства керує підприємством, укладає угоди, здійснює найм та звільнення працівників, розподіляє обов’язки між ними, визначає межі їхньої відповідальності, відкриває банківські рахунки, видає накази і дає вказівки.

Мале підприємство може створюватися колективом громадян за рахунок вкладів засновників, кредитів банку та інших кредиторів, доходів від його господарської діяльності. Майно є спільною власністю засновників, а прибуток розподіляється за спільним їх рішенням з урахуванням особистого трудового вкладу, а також частки у власності підприємства.

Вищим органом підприємства є збори засновників, рішення яких приймається на умовах одноголосності. При ліквідації підприємства його майно, що залишилося після розрахунків із бюджетом та задоволення претензій кредиторів, а також членів трудового колективу, розподіляється між засновниками відповідно до їхньої частки у власності підприємства.

У малому підприємстві — товаристві з обмеженою відповідальністю — власність складається з вкладів і додаткових внесків його учасників, виробленої продукції, одержаних доходів та іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством. Управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати й оплату праці.

За умови колективного ведення бізнесу вищим керівним органом підприємства є загальні збори. Виконавчі функції з управління колективним підприємством здійснює рада. Збори трудового колективу розглядають статут підприємства, обирають (приймають за контрактом) директора строком на п’ять років, затверджують правила внутрішнього розпорядку, заслуховують звіти про господарську діяльність, затверджують річний звіт підприємства, обирають представників у раду підприємства. Збори трудового колективу проводяться не рідше одного разу на рік.

Для керівництва діяльністю підприємства обирається рада правління, до якої входять директор і представники трудового колективу. Рада підприємства визначає загальні напрями економічного і соціального розвитку, встановлює порядок розподілу чистого прибутку, вирішує питання про припинення діяльності філіалів, приймає рішення, які стосуються зовнішньоекономічної діяльності, розглядає соціальні проблеми трудового колективу, вносить зміни і доповнення до статуту підприємства, призначає бухгалтера та ревізора, вирішує питання кредитів, розглядає й затверджує проект колективного договору, розглядає і вирішує згідно зі статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу, бере участь у вирішенні питань матеріального та морального стимулювання продуктивної праці, заохочення винахідницької та раціоналізаторської діяльності, представлення працівників до державних нагород.

Рада підприємства правочинна вирішувати питання, якщо на ній присутні не менше 2/3 її членів. Рішення ради приймається більшістю її членів. Рада підприємства проводить свої засідання не рідше одного разу на квартал.

Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених до компетенції колективних органів управління. Засновник не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства. До компетенції директора входить без доручення діяти від імені підприємства, представляти його в установах і організаціях, розпоряджатися майном підприємства, укладати договори, видавати доручення, відкривати в банках рахунки, приймати та звільняти працівників.

Підприємство здійснює облік результатів роботи, контроль за ходом виконанням робіт, веде оперативний, бухгалтерський, статистичний облік і подає звітність відповідно до визначеного Міністерством статистики порядку. Контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства здійснюється державними органами. Підприємство має право не виконувати вимоги цих органів з питань, що не входять до їхньої компетенції, й не знайомити з матеріалами, які не підлягають контролю.