Сторінка
3

Продукти бджільництва

Використання отрутозбирачів хоча і не викликає явного зменшення сили сім'ї, як в останньому випадку, але теж тимчасово виводить сім'ю з рівноваги. Крім того, відбір отрути негативно впливає на вміст білка та жиру в організмі бджіл, що призводить до порушення азотного балансу, знижує імунітет і скорочує тривалість життя бджіл. Підвищення медової та воскової продуктивності й продуктивності маток після відбору отрути викликає сумнів, оскільки одержані результати в більшості випадків суперечливі. Пасіки, де практикують одержання бджолиної отрути, повинні відповідати всім вимогам як виробники лікарської продукції, а також повинна бути спеціально обладнана кімната для обробки отрутозбірних касет та тимчасового зберігання апітоксину. Оскільки пасічник працює з особливо токсичною речовиною та з обладнанням, що живиться від електромережі, важливо обов'язково дотримувати правил безпеки.

Від однієї бджолиної сім'ї за один сеанс відбору отрути можна одержати 0,01-1 г апітоксину, в середньому близько 200-400 мг. Вихід продукції в основному залежить від стану бджолиної сім'ї, породи бджіл, періоду сезону, погодних та медозбірних умов, конструктивних особливостей обладнання, способу відбору отрути тощо. За один сезон пасічники одержують у середньому по 3-5 г і більше апітоксину від кожної бджолиної сім'ї. Отримувати отруту починають тоді, коли пройде заміна перезимувалих бджіл на цьогорічних, а сім'я почне інтенсивно розвиватися. Для цього підбирають сім'ї, що щільно обсиджують не менше 5-6 стільників.

Апітоксин одержують безпосередньо рано-вранці або пізно ввечері, коли немає льоту бджіл. Можна це робити і в прохолодну погоду, але при підвищеній вологості повітря чи дощовій погоді краще утриматися від відбору отрути, оскільки через збільшення провідності хітину в даний період різко зростає кількість загиблих бджіл. Якість даного продукту також залежить і від положення отрутозбірника. Так, використання прильотних або підрамкових приладів дуже забруднює отруту, але в даному випадку на отрутозбірник потрапляють бджоли більш старшого віку, що менше впливає на фізіологічний стан і продуктивність бджолиної сім'ї. При застосуванні рамкових приладів меншою мірою забруднюється апітоксин і у відборі отрути беруть участь бджоли старшого віку. Такі отрутозбірники ставлять біля краю гнізда між кормовими рамками. Слід зазначити, що надрамкові прилади дають можливість одержувати найчистішу отруту порівняно з іншими способами. Але враховуючи те, що на отрутозбірник потрапляють бджоли молодшого віку, негативний вплив такого відбору апітоксину на життєдіяльність сім'ї набагато значніший, ніж у попередніх двох випадках.

Незалежно від того, який тип обладнання застосовується для одержання отрути, важливо дотримуватися інтервалів між наступними сеансами для одних і тих же сімей. Загальноприйнято, що оптимальний інтервал між кожним наступним відбором бджолиної отрути повинен становити не менше 12 днів.

Схема технології одержання апітоксину така. Перед відбором отрути оглядають бджолині сім'ї. Ті з них, які будуть піддані електростимуляції, при необхідності скорочують так, щоб бджоли обсідали всі стільники в гнізді. Пізно ввечері або рано-вранці, ще до льоту бджіл, в намічених для цього сім'ях знімають дах, стелини й утеплення (а в багатокорпусних вуликах піддашники) і залежно від типу отрутозбирача (надрамковий, рамковий тощо) встановлюють їх над гніздами чи між кормовими рамками, а потім під'єднують до них стимулятори й вмикають обладнання. Деякі конструкції збирачів мають автономні стимулятори, які монтуються безпосередньо до отрутоприймальної касети. В цьому випадку прилади вмикають безпосередньо перед їх розміщенням у гнізді. Сеанс відбору отрути повинен тривати не більше однієї години. Однак уже протягом перших 30-40 хв. бджоли віддають близько70 % отрути і збуджувати сім'ю надалі недоцільно. Крім того, за цей проміжок часу значна частина бджіл уже залишить отрутозбірник. Як уже зазначалося, при виконанні всіх операцій, пов'язаних з одержанням апітоксину, необхідно чітко дотримувати правил техніки безпеки. Після проведення сеансу отрутозбирачі вимикають і забирають їх з гнізд. Бджолині сім'ї прикривають стелинами або піддашниками, проте утеплення не кладуть до того часу, поки бджоли не заспокояться. Залишати отрутозбирачі в сім'ях після цього не слід, оскільки запах апітоксину дратує бджіл, примушує їх прополісувати касету. Як тільки сім'я заспокоїться, гніздо утеплюють і закривають. Отрутозбирачі відносять в приміщення, виймають з них скло. Важливо, щоб на отруту не потрапляло сонячне світло. Дія ультрафіолету викликає втрату антигенних компонентів апітоксину і знижує його активність. У кімнаті, де обробляють скло з отрутою, необхідно підтримувати чистоту й стерильність, бо це також впливає на якість продукції.

Зчищають отруту в спеціальних боксах або у витяжних шафах, а потім зсипають її в банки з тонованого скла і щільно закупорюють. Тимчасово апітоксин зберігають у сухому темному місці. Для тривалого зберігання отруту обробляють спеціальним способом, який включає вилучення домішок і леофільне висушування. Перед наступним використанням отрутозбірників скло необхідно вимити дистильованою водою, висушити і перед постановкою в сім'ї протерти спиртом.