Сторінка
5

Розвідувальні служби в системі демократичного цивільного контролю

Контроль з боку виконавчої влади здійснюють президент чи прем’єр-міністр, тільки вони відповідають за цілісність і безпеку держави, за діяльність спецслужб. Тому в демократичних державах спеціально призначають осіб або створюють комітети, уповноважені здійснювати контроль та нагляд за діяльністю спецслужб. Як показує досвід демократичних країн, іноді повноваження комітетів чи рад з контролю над діяльністю спецслужб виходить за рамки їхньої відповідальності, але вони завжди підзвітні президенту чи прем’єр-міністру.

Ці комітети можуть складатися із членів, що не входять до складу уряду, але жоден із них не повинен бути особисто зацікавлений у діяльності спецслужб або мати до них будь-який стосунок. У деяких країнах такі комітети об’єднуються в національні ради з роботи спецслужб з повноваженнями координації та контролю. В інших країнах діють комітети з контролю над діяльністю спецслужб з метою критичного вивчення їхньої роботи. До повноважень цих комітетів можуть належати:

· періодичний перегляд внутрішньої політики кожної служби стосовно законності та адекватності її діяльності;

· періодична звітність про розслідування, законність та адекватність діяльності спецслужб;

· привернення уваги міністра юстиції до звітів про законність діяльності спецслужб;

· проведення спеціальних розслідувань діяльності спецслужб в межах установлених повноважень.

Повноваження наглядового комітету можуть можуть бути такі:

· визначення вимог до діяльності спецслужб та пріоритетів їхньої роботи;

· перегляд програми роботи та фінансування спецслужб, а також надання звітів президентові та уряду про відповідність розподілу ресурсів урядовим вимогам;

· розвиток співробітництва між службами та забезпечення дії системи стримувань та противаг всередині системи;

· періодична перевірка результатів діяльності спецслужб, оцінка її якості, організація роботи спецслужб відповідно до вимог, що змінюються;

· розробка пропозицій з організації роботи спецслужб та надання річного звіту.

Окрім того, внутрішній контроль здійснюють співробітники самих спецслужб.

Важливе значення має правильно організована система законодавчого (парламентського) контролю, що забезпечує такий стабільний підхід до вирішення проблем безпеки, що в рівній мірі улаштовує як державу так і самі спецслужби. Парламентський контроль над діяльністю спецслужб нині є в багатьох демократичних державах. Роль парламенту в розвитку та втіленні політики державної безпеки полягає у виконанні чотирьох завдань: контроль; незалежна оцінка; гарантія принципу прозорості; забезпечення зв’язку між суспільством та спецслужбами.

Контроль — це моніторинг дотримання законодавства. Але контроль є процесом, а не подією, і повинен мати превентивний характер у передбаченні складних ситуацій та дієвий підхід в ініціюванні судових розглядів і розслідувань, а також у визначенні результативності роботи виконавчої влади у цьому питанні. Контроль повинен гарантувати законні повноваження іншим гілкам влади та громадянському суспільству під час нагляду за діяльністю спецслужб.

Міжнародним стандартом є функціональний підхід, суть якого полягає у створенні єдиного комітету з контролю над діяльністю служб безпеки та розвідувальних служб, на відміну від інституціонального підходу, що передбачає створення кількох комітетів для контролю над діяльністю кожної із служб. За функціонального підходу можливе здійснення цілісного контролю спецслужб (служб безпеки і розвідувальних служб), тому що вони працюють у тісній взаємодії один з одним. Що є неможливим за інституціонального підходу, оскільки комітет не одержить необхідної інформації щодо однієї із служб, сфера діяльності якої поза його компетенцією.

У деяких державах є певні відхилення від загальноприйнятої норми. Наприклад, у США створено два окремі комітети в обох палатах Конгресу, і кожний із них має право контролювати діяльність служб безпеки і розвідувальних служб. Комітет з безпеки і розвідки Великобританії контролює діяльність лише деяких розвідувальних служб. Сфера його впливу, відповідно до закону, не поширюється на штаб воєнної розвідки, Об’єднаний комітет спецслужб і Національну кримінальну поліцію. Але на практиці, маючи підтримку уряду, комітет перевіряє роботу і цих організацій.

Отже, роль і функції парламентського комітету в законодавстві країни визначено в двох варіантах. За першим комітетові надано широкі повноваження з наступним виокремленням тих конкретних сфер, які не підлягають контролю [8]. Другий варіант передбачає складання переліку функцій комітету, як, наприклад, визначено в правилах комітету з безпеки і контролю над діяльністю розвідувальних служб верхньої палати Конгресу США.

Слід зауважити, що комітет має повноваження розглядати операції, які здійснюють спецслужби, або не має їх, і його функції обмежуються конкретними питаннями програми діяльності спецслужб, а також їх фінансування, як, наприклад, у Німеччині [9]. Німецький федеральний парламент уповноважив комісію з контролю над діяльністю спецслужб (PKGrG) наглядати і за вибором курсу діяльності, установленням правил і принципів, і за операціями служб безпеки. Члени комісії можуть не лише отримувати інформацію в повному обсязі, а й здійснювати нагляд за виконанням операцій. До того ж ця комісія регулярно отримує письмову інформацію про операції розвідувальних служб, а також про будь-які дії, пов’язані з розвідкою і про які було повідомлено в засобах масової інформації. Федеральний уряд повинен надавати Федеральній комісії (PKGrG) повну інформацію про діяльність спецслужб та операції, які вони проводять, крім того, дозволяє комісії вивчати документацію спецслужб, проводити бесіди зі співробітниками, а також відвідувати спецслужби.