Сторінка
2

Організація медичного забезпечення механізованого (танкового) полку в наступі

Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага важких та вкрай важких поранень, опіків.

З досвіду другої світової війни з загального числа санітарних втрат легкопоранені складали менше половини, поранені середньої важкості – стільки ж і важкопоранені – не менше 15%. Частота виникнення травматичного шоку рівнялась 10-12% від загального числа поранених.

Приведені показники є усередненими, і в залежності від виду бою, характеру засобів ураження, які застосовувались, вони зазнавали значних коливань. Безперечно, в умовах сучасного бою, в зв’язку із змінами, які відбулися в засобах ураження, в тому числі і звичайних, число осіб, які потребують медичної допомоги по життєвих показаннях, в протишокових заходах, а також у виносі і вивозі з поля бою, значно зросте. У зв’язку з важкістю і складністю поранень збільшується і час для надання медичної допомоги одному пораненому.

2.Заходи, які проводяться медичною службою в період підготовки до бою. Оформлення плану медичного забезпечення механізованого полку в наступі.

Успішне забезпечення наступу в багато чому залежить від якості, своєчасності і повноти заходів, які проводить медична служба в підготовчий період. В той же час перелік цих заходів і повнота їх виконання визначаються тривалістю цього періоду, обстановкою та характером майбутніх бойових дій. Однак, у всіх випадках повинні бути визначені і проведені основні заходи, до числа яких слід віднести:

- евакуацію поранених і хворих з підрозділів медичної служби і зосередження цих підрозділів в назначених районах в готовності до роботи;

- доукомплектування особовим складом і транспортом підрозділів медичної служби;

- отримання засобів підсилення від вище стоячого начальника медичної служби та їх розподілення у відповідності з прийнятим рішенням, а також створення необхідного резерву;

- поповнення витраченого медичного майна, створення необхідних запасів та приведення в готовність санітарної техніки,;

- забезпечення особового складу військ індивідуальними засобами надання першої медичної допомоги;

- навчання особового складу полку прийомам надання само- і взаємодопомоги при пораненнях і захворюваннях;

- збір відомостей, які характеризують санітарно-епідемічний стан району майбутніх бойових дій і військ противника;

- проведення особовому складу планових і позапланових (по епідемічним показанням) щеплень;

- посилення контролю за якістю харчування і водозабезпечення особового складу;

- медичний контроль за проведенням гігієнічного миття особового складу зі зміною білизни і при необхідності за дезінфекцією і дезінсекцією обмундирування;

- підготовку особового складу медичної служби до дій в умовах майбутнього бою.

Роботу по організації медичного забезпечення полку в бою начальник медичної служби починає зразу ж після вказівок командира полку про майбутні бойові дії. З врахуванням отриманих вказівок командира полку, а також вказівок начальника медичної служби дивізії він оцінює обстановку, приймає рішення на медичне забезпечення, доводить його до підлеглих, організує взаємодію і управління.

При підготовці рішення особливу увагу звертають на організацію розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, збору, виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, розподілення сил і засобів медичної служби у вихідному положенні і маневру ними в ході бою з метою забезпечення безперервності в наданні медичної допомоги.

Організуючи розшук, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збір і вивіз (виніс) з поля бою, важливо визначити потребу в силах і засобах для виконання цих завдань.

З досвіду Великої Вітчизняної війни, а також навчань, які проводились в останні роки, для надання першої медичної допомоги одному пораненому без відтягування його в найближче укриття санітар витрачає від 5-10 до 20 хвилин. При цьому на наближення до пораненого в середньому витрачається 1-2 хв., на надання першої медичної допомоги – 6-7 хв., на позначення місця знаходження поранених – 2-3 хв., на повернення у свій взвод – 8-10 хв. Перша медична допомога надається 50-60% пораненим в порядку само- і взаємодопомоги, 40-50% - санітарами, санітарними інструкторами. У вивозі (виносі) з поля бою потребують близь 50-60% поранених із загальної їх кількості. Якщо виніс здійснюється санітарами-носіями, то одна ланка за день бою може винести 6-8 поранених. Можливості одного колісного транспортера по вивозу поранених з поля бою в 5-6 раз більше, ніж ланки санітарів-носіїв.

Рішення на медичне забезпечення, як правило, приймається на карті і уточнюється при наявності часу на місцевості. З цією метою начальник медичної служби полку проводить рекогносцировку, в якій, як правило, приймають участь начальники медичних пунктів полку і батальйонів, командири відділення збору і евакуації поранених МПП. В ході рекогносцировки уточнюються шляхи виносу, вивозу і евакуації поранених з поля бою, місце розгортання медичного пункту полку, маршрути і порядок переміщення МПП і МПБ, обсяг і зміст роботи по підготовці району розгортання МПП у вихідному положенні. Під час рекогносцировки організується взаємодія з питань розшуку, надання першої медичної допомоги пораненим, їх збору і вивозу (виносу) з поля бою; забезпечення безперервності в наданні першої медичної допомоги пораненим і хворим при переміщенні медичного пункту в новий район; евакуація поранених і хворих з МПП, тощо. При рекогносцировці встановлюється також взаємодія з медичними пунктами, які розгорнуті на маршрутах висування полку чи поблизу їх, визначається санітарно-епідемічний стан маршруту висування полку і району бойових дій.