Сторінка
1

Моніторинг ресурсного забезпечення банківської ліквідності

Стабільність банківського сектора економіки України ґрунтується на кількох взаємопов’язаних та системоутворюючих складових: ретроспективний аналіз, поточний аналіз, прогнозні моделі. Симбіоз цих методів дає можливість виявити недоліки у діяльності банку у минулому періоді, оцінити нинішню ситуацію та зробити розрахунки на майбутнє. Такий підхід має бути застосований при дослідженні основних характеристик діяльності банку, зокрема ліквідності, достатній рівень якої є одним із важливих факторів його функціонування. За інших умов банки приречені до злиття з іншими банками, реорганізації та ліквідації.

Вітчизняними та зарубіжними вченими, міжнародними рейтинговими агентствами неодноразово робилися спроби систематизувати та ранжувати фактори впливу на банківську ліквідність, але єдиної думки так і не вдалося досягти в силу специфіки діяльності банків, фінансових ринків, учасниками яких вони є, банківських продуктів [3,6,7,8]. Але такі дослідження не були марними, позаяк дозволили прослідкувати вплив тих чи інших факторів на зміну банківської ліквідності. Ефективному вирішенню окреслених задач повинен сприяти моніторинг ресурсного забезпечення банківської ліквідності, який на сьогодні не має достатньої теоретичної бази та практичної обґрунтованості для подальшого впровадження.

Метою даної статті є аналіз впливу ресурсної бази банку на його ліквідність та пошук можливостей маневрування активно-пасивними операціями для підтримання бажаного рівня ліквідності на основі процедури моніторингу.

Процедура моніторингу передбачає безперервне стеження за процесом зміни ліквідності з метою виявлення його відповідності визначеним нормативам та факторам, що мають найбільший влив на динаміку. Моніторинг має бути інформаційно забезпеченим, тобто сформувати базу даних про показники діяльності банку, фінансових операцій з клієнтами, взаємоузгодженість термінів у активно-пасивних операціях та інші.

Позаяк банківська ліквідність має різну інтерпретацію на різних ієрархічних рівнях, то різняться і фактори, які впливають на кожен з них. Одним із факторів, що визначає стан ліквідності банку, є узгодженість термінів щодо активних та пасивних операцій, аналіз якої може бути, скоріше, використаний для оцінки рівня ліквідності балансу банку. Окрім ліквідності балансу, ліквідність банку залежить від додаткових характеристик активів та пасивів, які відображають їх здатність до переливу.

Важливим напрямом діяльності банку є надання кредитних послуг, тому його ліквідність залежить і від кредитоспроможності позичальника, ризикованості угоди, яка кредитується, від забезпеченості кредиту. Тобто ліквідність комерційного банку може підтримуватися завдяки умілій організації процесу кредитування. Аналіз динаміки надання кредитів як у цілому по Україні, так і для окремих банків (зокрема центрального відділення Промінвестбанку у Тернопільській області) вказує на значні темпи приросту кредитів (рис.1). Разом з тим слід зазначити, що негативний вплив на ліквідність і платоспроможність комерційних банків, з точки зору наданих кредитів, має заборгованість за кредити.

Рис. 1. Динаміка надання кредитів і заборгованість за них по центральному відділенню Промінвестбанку у Тернопільській області

Побудуємо прогнозні економетричні моделі процесів надання кредитів і заборгованості за ними, використавши наявну статистичну інформацію та програмний продукт STADIA [4].

Нами отримані такі економетричні моделі:

а) для наданих кредитів

б) для заборгованості за кредити

Дослідимо ефективність процесу кредитування або знайдемо ймовірність повернення кредитів з допомогою знаходження площ фігур, які описують відповідні функції.

Так, площа фігури прогнозу надання кредитів буде:

,

а площа фігури прогнозу заборгованості буде:

.

Тоді коефіцієнт ефективності або ймовірності повернення кредитів буде

Величину можна вважати кількісною оцінкою ризику заборгованості за надані кредити.

Подібно якості активів, структура і якість пасивів також впливають на ліквідність банку. Рівень власних коштів у пасиві балансу і їх структура характеризують успішність роботи банку, рівень іммобілізації капіталу показує, який обсяг власних коштів може бути вкладений у довготермінові і/або високоризиковані активи.

Структура залучених коштів характеризує стійкість ресурсної бази банку, дозволяє передбачити потреби у ліквідних коштах для погашення зобов’язання. На основі структури джерел визначається „портфель” активів як за термінами, так і за степенем ризику. Якість і вартість залучених ресурсів характеризує здатність банку зацікавити вкладників, які довіряють йому свої кошти. Чим стабільніші залучені пасиви, тим стійкіша основа для розвитку активних операцій банку, і чим нижче процентні ставки по залучених ресурсах, тим більше можливості у банку отримати прибуток. Як наслідок, достатньо дешеві стабільні пасиви є необхідною умовою ліквідності комерційного банку, а довіра з боку вкладників і кредиторів – своєрідним капіталом, завдяки якому навіть у несприятливих кон’юктурних умовах банк не буде позбавлений своєї ресурсної бази.

Для забезпечення своєчасної оплати своїх зобов’язань банку потрібно знати з достатньою мірою точності, яка буде потреба у готівкових і безготівкових грошових коштах, що є практично неможливо. Тому банк повинен мати певний запас активів, реалізувати які без втрати він зможе у будь-який час.

Кількісну оцінку рівня ліквідності можна розглядати як відношення високоліквідних активів до обсягу залучених коштів. Обернене співвідношення цих величин назвемо ймовірністю відпливу залучених коштів, яке пов’язане з ліквідністю банку, і зобразимо її за допомогою такої формули:

, (1)

де: р – імовірність відпливу залучених коштів, пов’язаних із ліквідністю банку; Q - обсяг залучених коштів; L - обсяг високоліквідних активів, a - параметр моделі, 0<a<1.

Банк змушений виробити відповідну стратегію та визначити певну залежність між обсягами ліквідних активів та ймовірність відпливу залучених коштів. Цю залежність можна отримати економетричним методом із подальшим коригуванням впливу додаткових факторів.