Сторінка
2

Рух місяця. Сонячні і місячні затмнення

На основі точного знання законів руху Землі і Місяця обчислено на сотні років уперед моменти затемнень і те, де і як їх буде видно. Складено карти, на яких показано смугу повного затемнення, лінії (ізофази), де затемнення буде видно в однаковій фазі, і лінії, від­носно яких для кожної місцевості можна обчислити моменти почат­ку, кінця й середини затемнення.

Сонячних затемнень на рік для Землі може бути від двох до п'яти, в останньому випадку неодмінно часткових. У середньому в одному й тому самому місці повне сонячне затемнення буває видно надзвичайно рідко — тільки один раз у 200—300 років.

Особливий інтерес для науки становлять повні затемнення Сон­ця, які раніше наганяли забобонний жах на марновірних людей, їх вважали передвісниками війни, кінця світу.

Астрономи організовують експедиції в смугу повного затемнен­ня, щоб протягом секунд, зрідка хвилин повної фази вивчати зов­нішні розріджені оболонки Сонця, які не можна безпосередньо побачити без затемнення. Під час повного сонячного затемнення небо темнішає, по горизонту горить кільце заграви — світіння атмосфери, освітленої променями Сонця в місцевостях, де затем­нення неповне, навколо чорного сонячного диска простягаються перлисті промені так званої сонячної корони.

Якби площина місячної орбіти збігалася з площиною екліпти­ки, кожного молодика відбувалося б сонячне, а кожного повного місяця — місячне затемнення. Але площина місячної орбіти перетинає площину екліптики під кутом 5°9'. Тому Місяць звичайно проходить далі на

північ або далі на південь від площини екліптики, і затемнень не буває. Лише протягом двох періодів на рік, розділе­них майже півроком, коли повний місяць і молодик перебувають поблизу екліптики, можливі затемнення.

Площина місячної орбіти обертається в просторі (це один з видів збурень у русі Місяця, які спричиняє притягання Сонця) і за 18 років робить повний оберт. Тому періоди можливих затемнень зміщуються за датами року. У давнину вчені помітили періодич­ність у затемненнях, пов'язану з цим 18-річним періодом, і тому могли наближено передбачати настання затемнень. Тепер похибки передобчислення моментів затемнень становлять менш як 1 с.

Відомості про наступні затемнення і про умови їх видимості по­дано у «Шкільному астрономічному календарі».