Сторінка
2

Архітектура арабських країн та країн Близького і Середнього сходу (VII – XVIII століття)

Караван-сараї зводили не тільки у містах. Багато їх було збудовано вздовж торговельних караванних шляхів. Як правило, вони мали прямокутний план. Уздовж укріплених стін розташовувалися житлові приміщення, склади і конюшні. Посеред двору знаходилася криниця або цистерна з водою. Вхід виділявся порталом. Його монументальні форми, підкреслені глибокими тінями, здалеку впадали в очі. В окремих випадках караван-сараї мали круглий або багатокутний план.

Саме такий за планом караван-сарай побудували в Ірані на караванному шляху з Ісфагану до Ширазу. Це міцна, добре укріплена і благоустроєна будівля (рис. 6.7 ).

Протягом ранніх та Омейядського халіфатів склався так званий «арабський» тип мечетей (цей тип має ще кілька визначень – дворовий, колонний, базилікальний). До мечетей арабського типу належать мечеть Бейт-Уллах (найперша ісламська культова будівля, споруджена в Мецці в 608 році), мечеть Омейядів у Дамаску (рис. 6.8).

Видатна пам’ятка Близького Сходу – мечеть Омейядів – побудована в 715 році з каменю на місці колишньої Візантійської церкви, яку, в свою чергу, спорудили в 379 році на місці римської базиліки. Тому не випадково в оздобленні мечеті використані капітелі коринфського ордеру. В мозаїчне оздоблення інтер’єрів, окрім рослинного орнаменту, включені побутові сцени. Це є свідоцтвом збереженого до тих часів впливу християнського мистецтва.

Загальні розрізи мечеті складають 157,5х100 м, а двору – 122,5х50 м. З півдня до двору примикає молитовна зала, що в плані має розміри 132х37 м.

Характерним прикладом дворового (колонного) типу є мечеть Ал-Хакім у Фустаті (нині Каїр), споруджена в кінці Х століття (рис.6.9).

До дворових, або колонних, мечетей відноситься і знаменита мечеть у Кордові (теперішня Іспанія), побудована на місці колишньої вестготської церкви, яку в 785 році за великі гроші викупив у міста емір Абдарахман.

У центрі цієї архітектурної композиції – просторий Помаранчевий двір (бо там і зараз ростуть помаранчеві дерева). Двір оточений галереєю, що створює по периметру затишну тінь, і огороджений стіною, до якої примикає мінарет – висока струнка башта, з верхівки якої муедзин скликає правовірних мусульман (слово означає «відданий») декілька разів на добу на молитву. До двору примикає колонний зал, який неодноразово збільшувався. Повністю спорудження мечеті було завершене лише в 987 році (рис. 6.10).

В кордовській мечеті 21 двірний отвір, але жодна з дверей не виділена як головний вхід. Внутрішній простір не відокремлений від двору. Загальна площа мечеті – 22500 квадратних метрів. Колонний зал 800-ма колонами поділений на 19 нав. Колони розставлені у тому ж порядку, що й помаранчеві дерева, які ростуть у дворі. Для підсилення ефекту легкості і простору колони в залі зроблені дуже тонкими. Такі кам’яні опори не могли мати великої висоти. Тому вони надбудовані кількома ярусами переплетених арок, які забезпечували «добір» висоти і просторову зв’язаність кам’яних конструкцій. Утворювалася система, досить стійка до сейсмічних поштовхів і разом із тим художньо виразна: здавалося, що зала не має меж, а каміння, з якого складені колони та арки, втрачає вагу і твердість. При висоті колон трохи більше трьох метрів загальна висота колонного залу мечеті в Кордові складає 15,5 м. Ефект легкості опорних конструкцій підсилений зоровим розчленуванням підпружних арок мармуровими блоками різного кольору.

Мечеть, за каноном, була орієнтована у бік Мекки, де знаходиться головне святилище мусульман. Напрямок на Мекку відзначений в середині мечеті невеликою, оздобленою орнаментом нишею – міхрабом. Поруч із міхрабом розміщується кафедра – мімбар, з якої мулла оголошує проповіді. До речі, мечеті, як і християнські храми, – це не тільки місце виключно культових відправ. Тут проходили також політичні збори, учбові заняття тощо.

Мечеті, медресе і мавзолеї часто об’єднувалися в одному комплексі. Головним композиційним елементом більшості культових, громадських і житлових будівель був просторий двір, оточений галереями. Приміщення під куполом і зали с пласким покриттям, безліччю колон, зв’язаних між собою арками, являлися їх основними частинами.

В період, коли на зміну династії Омейядів прийшла династія Аббасидів (750 – 1258 роки), арабський халіфат швидко зменшився до меж сучасного Іраку. Новою столицею халіфату став Багдад. В архітектурі починають використовувати месопотамські мотиви, одним з яких був айван – глибока ніша для створення тіньової прохолоди. Айвани, що спочатку використовувалися в житлових будинках та палацах Багдаду, пізніше стали елементами мусульманських мечетей.

До чотирьохайванного (месопотамського) типу відносяться мусульманські мечеті, в яких у внутрішній двір з басейном посередині виходять величезні відкриті спереду склепінчасті зали – айвани, що слугують як молитовні приміщення.

Яскравим прикладом такого типу мечеті є мечеть султана Хасана, побудована в Каїрі у 1356 – 1363 роках. Це цілий комплекс споруд, що складається з мечеті, мавзолею і медресе. З чотирьох боків до відкритого двору примикають склепінчасті айвани, де займалися учні медресе. Кожний з айванів відведений одному з правовірних напрямків ісламу – ханіфітам, малікітам, шафіїтам, ханбалітам. За міхрабом розміщений мавзолей султана Хасана. Довжина мечеті – 150 м.

Загальний вигляд комплексу, побудованого в кілька поверхів з двома мінаретами по кутах, величний і дещо суворий. Стіни не мають вінчаючих карнизів, вони завершуються зубчастим парапетом (рис.6.11).

З аскетичністю зовнішнього вигляду мечеті контрастує пишне оздоблення її інтер’єрів. Єгипетські гравери по металу, ювеліри, різьбярі по дереву, склодуви й гончарі досягли надзвичайної досконалості у створенні окремих деталей та у вирішенні інтер’єрів у цілому.

До чотирьохайванного типу належить і соборна мечеть в Гераті (Афганістан), закладена в 1201 році гуридським правителем Гіяс-ад-діном-ібн-Самом. Великий (95х75 м) двір мечеті оточений двоярусними галереями і чотирма просторими айванами з прекрасною поліхромією внутрішніх стін (рис. 6.12).

Під впливом споруд Візантії купольні склепіння здобули розповсюдження спочатку в межах оттоманської держави, а потім – по всьому ісламському світу. Одним із ранніх прикладів такого типу є мечеть Купол Скали (мечеть Омара) в Єрусалимі. Вона третя за значенням у мусульманському світі після Кааби в Мецці і мечеті Пророка в Медіні. Купол Скали споруджено у 681 – 691 роках на вершині гори, священної для іудеїв, християн і мусульман. Тут, за переказами, цар іудеїв Соломон побудував єрусалимський храм, праотець Авраам на підтвердження своєї віри ладен був принести в жертву богові свого сина, а Магомет отримав нові одкровення від Аллаха.

На сьогодні це найдавніша з мусульманських будівель у світі, що збереглися. Восьмикутник мечеті височить у центрі просторого, обнесеного кам’яною стіною двору. Її увінчує золотий купол з півмісяцем на маківці. Він символізує священну скелю, котра відмічає центр світу. Мечеть Омара сягає в висоту 34 метри, тому її добре видно з далеких точок. У плані вона восьмигранна, всередині вздовж стін облаштовані дві концентричні галереї. Вони відділені від центрального простору колонами, завершеними аркадою. Великий, трохи стрілчастий купол має діаметр 20 м. Він легкий, бо складений з дерев’яних конструкцій, оббитих ззовні тонкими свинцевими листами, покритими визолоченою міддю (рис.6.13). Знизу купол прикрашений орнаментом і написами, його підтримують колони з визолоченими капітелями.