Сторінка
4

Метод середовищного проектування. Архітектурне поектування В рамках системи «середовище-людина» (за В.Л.Антоновим)

Загальна ідея моделі полягає в обмеженні числа домінант і координації шляхів руху для їхнього цілісного сприйняття.

На першому етапі створюється статична основа композиції: виявляються домінуючі елементи середовища, мінімальні по кількості, але найбільш важливі - соціально насичені, виразні, що обдивляються з різних сторін і дистанцій.

На другому етапі “програються” варіанти взаєморозміщення домінант і шляхів: зберігаються функціонально необхідні напрямки, але коректується трасування, поки домінанта не “розкриється” при русі по всіх магістралях. Ці “розкриття” передбачаються з найбільш ефектних ландшафтних позицій, і до них підводять ритмічні фрагменти, найбільш вражаючі в даному ландшафті.

Цей процес найбільш складний і найменш придатний до формалізації. Зодчий відчуває в натурі ритм розрядок і напруг; він може вписатися і змінити його, зробити інтервали рідше і частіше, зм'якшити рельєфні перепади, змінивши трасування шляху, знівелювати чи підсилити контрасти для зміни кульмінації, підсилити епічний принцип або створити за допомогою аритмії відчуття напруженого передчуття. В уяві зодчого (а потім - у малюнках) остаточно “виявляється” монтажна домінанта: її місце, масштаб, структура і зв'язані з нею шляху руху, простору, ритми, кульмінації, забудова.

Останній етап - формування просторово-часової структури - припускає зворотний методичний хід до першої клітки матриці. Таким чином, кінцева композиційна ідея вносить зміну у функціональну структуру за принципом зворотних зв'язків.

Цей багатоступінчастий процес приводить до візуально-асоціативного монтажу: до формування образної цілісності шляхом “програвання” взаєморозміщень шляхів руху й архітектурних домінант.

Література

1.Антонов В.Л., Шубович С.А Архитектурная композиция как система “среда-человек”. - К.: НИИТИАГ, 1999. - 72 с.

2.Антонов В.Л., Криворучко Н.И., Чепелюк Ю.В., Шубович С.А. Эксперимент «Сквозной учебный архитектурный процесс». - К.: НИИТИАГ, 2000. – 39 с.

3.Анциферов Н.П. Душа Петербурга: Образ города. Петербург Достоевского. Быль и миф Петербурга. -М.: Наука, 1991.- 103 с.

4.Бархин Б.Г. Город. Структура и композиция. - М.: Наука, 1986. - 264 с.

6.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.

8.Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. - М.: Стройиздат, 1986. - 288 с.

9.Линч К. Совершенная форма в градостроительстве. - М.: Стройиздат, 1986. - 264 с.

10.Мифы народов мира. Энциклопедия: в 2-х тт. /гл. ред. С.А. Токарев. - М.: Сов. энциклопедия, 1991. - Т.1. - 671 с. Т.2. - 719 с.

11.Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Исследования в области мифопоэтического. М.: Прогресс - Культура, 1995. - 624с.

12.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение «целого»-«единого». -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

13.Вдовицька О.В., Соловйова О.С., Шубович С.О. та ін. Архітектурне проектування громадської будівлі (музейний комплекс). Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2004. - 116 с.

14.Вдовицька О.В., Дрьомова Л.В., Панова Л.П., Шубович С.О. Вступ до архітектурного проектування. Середовищний підхід. Конспект лекцій. - Харків: ХДАМГ, 2003. - 78 с.

15.Вінтаєва Н.С., Дрьомова Л.В., Коптєва Г.Л., Панова Л.С., Соловйова О.С Альбом завдань з про­ведення літніх навчаль­них ландшафтно-композиційних та нату­рно-дослідницьких практик. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 50 с.