Сторінка
3

Технічний аналіз та його світові критерії

Обладнання

Вибір обладнання значною мірою зумовлений вибором технології. Тут треба навести конкретний перелік обладнання із зазначенням його постачальників, обґрунтувати вибір того чи іншого постачальника та визначити форму контракту (через агента, за тендером і т. п.).

У проекті потрібно передбачити, що будь-яке обладнання рано чи пізно виходить з ладу і його необхідно ремонтувати, а отже, забезпечувати виробництво запчастинами.

Питання, які потрібно аналізувати в цьому розділі, такі:

· номенклатура обладнання;

· ринок обладнання, його постачальники та виготовлювачі;

· розміщення замовлень та укладання контрактів на поставку обладнання;

· організація контролю за поставкою обладнання;

· забезпечення належного режиму експлуатації обладнання, необхідний рівень кваліфікації робочої сили;

· система ремонту й забезпечення запчастинами.

Інфраструктура

Вимоги до інфраструктури також є похідними від обраної технології. У цьому розділі треба проаналізувати, які елементи необхідної інфраструктури наявні, а які доведеться створювати додатково. Інфраструктура завжди є дуже дорогим об’єктом інвестицій і має тривалі строки окупності, тому, якщо немає істотних елементів інфраструктури, проект, найімовірніше, перестане бути економічно виправданим. Приміром, не можна будувати молокозавод у місці, де немає нормальних шляхів, бо їхнє прокладення обійдеться дорожче, ніж саме підприємство. Тому в цьому розділі основну увагу треба приділити вивченню достатності інфраструктури, а також оцінити витрати на створення тих її елементів, яких немає.

Перелік можливих об’єктів інфраструктури:

1. Будинки та споруди, зокрема:

— виробничі,

— адміністративні,

— складські,

— допоміжні (гаражі тощо),

— соціально-побутові.

2. Торговельні підприємства.

3. Транспорт.

4. Лінії електропередачі.

5. Водопостачання й каналізація.

6. Житло та об’єкти соціальної інфраструктури (лікарні, кінотеатри, клуби, спортивні споруди тощо).

Коли немає окремих елементів інфраструктури, потрібно передбачити таке:

¨ хто і як їх створюватиме;

¨ строки виконання робіт;

¨ необхідні витрати на елементи інфраструктури, яких немає;

¨ стан переговорів із цього питання;

¨ посади та прізвища осіб, відповідальних за ці елементи інфраструктури;

¨ необхідні документи.

Схема підприємства (виробнича схема)

Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, які приймають рішення про здійснення проекту. Тому в технічному розділі інвестиційного проекту рекомендується мати такі схеми:

— генеральне планування підприємства;

— схема виробничих потоків (з описом виробничого процесу).

У схемі рекомендується відобразити:

· обсяги сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції;

· площі складських приміщень;

· транспортні потоки, взаємозв’язок різних видів транспорту;

· взаємозв’язок між складами та цехами;

· утилізацію відходів.

Організація підготовки та здійснення проекту

Будь-який масштабний проект, особливо пов’язаний зі зведенням будівель і споруд та монтажем обладнання, завжди готується спеціалізованою організацією. У СРСР такими спеціалізованими організаціями були державні проектні інститути (ДІПРО). Наприкінці 1980-х років почали з’являтися недержавні інженерні фірми, які вже досить міцно закріпились у деяких секторах економіки, приміром у проектуванні невеликих об’єктів цивільного будівництва. У світовій практиці інвестиційного проектування вже виробилась традиційна думка про те, які частини проекту слід доручати спеціалізованим проектним, консультаційним та інженерним фірмам. Це такі види робіт:

· розроблення робочої документації, вибір підрядчиків (включаючи проведення тендера серед підрядчиків, якщо це необхідно);

· вибір обладнання, його постачальників, організація закупівлі та перевірки обладнання;

· нагляд за будівництвом;

· монтаж обладнання.

У бізнес-плані інвестиційного проекту має бути зазначено, а під час його аналізу перевірено, які фірми й з якою репутацією буде залучено до цих робіт.

У цілому, список основних питань цього розділу проектного аналізу має такий вигляд:

¨ проектна документація;

¨ фірми, які виконуватимуть окремічастини проекту;

¨ організація нагляду за проектуванням;

¨ будівництво й поставка обладнання;

¨ фірми, які здійснюватимуть ці роботи;

¨ створення спеціального відділу обладнання;

¨ організація контролю за поставками обладнання;

¨ порядок приймання імпортного обладнання;

¨ досвід роботи будівельних компаній, зокрема за зарубіжними проектами;

¨ репутація будівельних компаній;

¨ строки завершення будівництва;

¨ управління проектом;

¨ застосування методів сітьового планування й управління та ін­ших для керування випуском робочої документації та будівництвом;

¨ графік будівельної частини проекту.

Графік виконання проекту

Бажано підготувати сітьовий графік, який охоплює всі роботи — від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. З цього питання існує багата навчальна й довідкова література, тому ми не будемо його детально розглядати. Зазначимо лише, що попри те, що сітьові графіки посилено популяризувалися в радянській літературі ще із середини 1960-х років, на практиці вони так і не стали загальноприйнятим робочим інструментом, тому, якщо графік буде не сітьовим, а простішим — лінійним, це теж добре. Погано, якщо роботу за проектом буде розпочато взагалі без графіка. У цьому випадку майже напев­не строки виконання його буде зірвано, а витрати виявляться вищими, ніж передбачалося спочатку.

Підготовка та освоєння виробництва

Чи не найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах в Україні нині можна вважати підготовку робочої сили (звісно, це стосується проектів, спрямованих не на розширення чи модернізацію виробництва, яке вже існує, а на створення нового виробництва). Проблема не в тому, що в Україні некваліфікована робоча сила, якраз навпаки, — рівень освіченості робочої сили в Україні справляє дуже вигідне враження на іноземних інвесторів. Погано, що нове виробництво часто створюється в місцях, де раніше не було подібних виробництв, а відтак, і немає підготовленої робочої сили.