Сторінка
4

Культура поведінки майбутнього фахівця

Добрі манери, стиль поведінки не виникають самі собою. Велике значення тут має соціальне мікросередовище, одержане у дитинстві виховання, та у будь-якому разі можна оволодіти добрими формами спілкування, якщо людина щиро в цьому зацікавлена, переконана в необхідності цього, якщо відповідно себе виховує. Якщо ж людина не замислюється над формою своєї поведінки, то жодні кодекси, правила не озовуться в її душі, не зумовлять ефективного зрушення в її поведінці. Щоб бути культурною людиною, цього слід прагнути і домагатися.

У житті кожної молодої людини настає час, коли їй важливо знати, як її сприймає оточення. Вона починає звертати увагу на саму себе. А це результат того, що в людині складається або вже склалося уявлення про те, якою вона хоче бути, якої мети дома­гається. На основі свого попереднього досвіду вона, безумовно, склала для себе якийсь ідеальний образ особистості і при критичному самоаналізі рано чи пізно зрозуміє, що і їй слід удосконалити свої манери у спілкуванні з людьми. Молодь у своїй поведінці не може керуватися тільки тим, що вважається нормою у молодіжному середовищі, вже у молодому віці слід засвоїти загальноприйняті норми суспільної поведінки. Молоді роки – коротка пора у житті, однак саме в цей час людина формується на все життя.

Інтерес до питань поведінки визначається рівнем духовного розвитку. Цей інтерес поглиблюється, коли людина розуміє, що дотримання правил поведінки забезпечує успіх як окремої осо­бистості, так і всього колективу, всього суспільства.

В умовах сучасного динамічного розвитку суспільства зміни у галузі правил поведінки відбуваються значно швидше. Дюди ви­ховані, культурні, активніше і свідоміше оволодівають новими правилами суспільних контактів і мають значно більше можли­востей для того, щоб дотримуватися нових правил поведінки, розвиток яких зумовлений не лише високим рівнем міжнарод­ного духовного життя, а й їх глибоким загальнолюдським змістом.

У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету, які відбиваються у різних сферах життя людей і мають, як умо­ву, цілеспрямовані, повторювані відносини між ними, а також разові, випадкові стосунки:

– уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях, які хоча 6 якось об'єднують її з вами, бачити і помічати її, виявляти цю увагу до неї зовнішніми знаками, доносячи їх до людини;

– ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу;

– співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху, виявляючи це відповідними формами; пропонувати їй свої послуги і допомогу у можливих формах;

– берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними, беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе;

– розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх (усім), не допускати перешіптування за присутності інших або ж роз­мови незрозумілою їм мовою;

– не сміятися безпричинно за присутності людини, не дава­ти їй приводу гадати, ніби ви смієтеся з неї;

– намагатися не помічати фізичних вад людини, не розгля­дати і не розпитувати про них;

– не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше – фізичних дій;

– бути терплячим до інших думок, смаків, не допускати при­ниження людської гідності того, чиї смаки не відповідають вашим;

– терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і виявляти інтерес до його думки;

– не нав'язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу, прагнути більше запитувати і слухати, ніж го­ворити самому;

– не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зроб­леній вами послузі, якою 6 важливою і значною вона не була, покажіть, що ви робите її легко, з задоволенням, без думки про взаємну віддяку;

– дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, пам'я­таючи, що неохайність, недбалість і неувага до себе – це форма неповаги до інших людей, зневаги до їх думки;

– не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду.

Ці правила відбивають загальну форму поваги до людини взагалі. Але вони можуть диференціюватись залежно від конк­ретних умов, ситуацій і характеру між тими, хто спілкується, набуваючи конкретного характеру.

Все це стосується тільки форми. Зміст у всіх випадках має бути вираженням поваги, доброзичливості й уваги до людини.

Найважливіший показник стану людини на роботі – її ду­шевний комфорт, у створенні якого помітне місце посідає куль­тура службових відносин, бо кожен працівник значну частину свого життя перебуває на роботі в оточенні людей, які зв'язані з ним спільною справою. Тому неабияку роль тут мають відіграва­ти норми службового етикету, покликаного регламентувати відно­сини між людьми, об'єднаними спільною діяльністю. Якщо ети­кет містить правила спілкування усіх людей і у всіляких ситуа­ціях, то правила службового етикету діють у дещо вужчій галузі – вони визначають порядок поведінки працівників при вико­нанні ними професійних обов'язків. Службовий етикет диктує той стиль спілкування, ті норми ввічливості, які сприяють ство­ренню у колективі здорової морально-психологічної атмосфери.

§ 2. Етикет у навчальному закладі та на службі

Молода людина, яка навчається у вузі, повинна виконувати всі правила внутрішнього розпорядку, що існують у цьому на­вчальному закладі.

Повага до традицій, ритуалів даного вузу, пошана до викла­дачів, товаришів по навчанню – непорушні основи поведінки кожного студента. Зневагу до такого правила не можна виправ­дати ніякими посиланнями на сучасність і зміну понять.

Студенти першими вітаються з викладачем, навіть якщо він молодий, бо за усіх часів в усіх народів учитель користується пошаною і повагою. Викладач-чоловік, звичайно, може й пер­шим привітатися із студентами, це, як кажуть, його право, од­нак усі претензії з боку останніх на переважне право лише відповідати на вітання необгрунтовані і, зрозуміло, безпідставні.