Сторінка
3

Культура поведінки майбутнього фахівця

Принципи гуманізму й демократизму втілені в ряді мораль­них вимог, що безпосередньо відбиваються у культурі взаємовід­носин. Серед них передусім слід назвати ввічливість, тактовність, скромність, точність.

Ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайо­мим й близьким, так і незнайомим.

Сутність ввічливості – доброзичливість. Зустрічаючи люди­ну, говоримо їй «доброго ранку», «добридень», «добривечір». Про­щаючись, говоримо «до побачення», ніби сподіваючись зустрі­тися ще раз. Звертаючись до людини з дріб'язковим проханням, вживаємо вираз «будь ласка». Поняття добра органічно входять до багатьох загальноприйнятих формул чемності. Цим самим виявляється зв'язок справжньої ввічливості з гуманізмом у тому соціальному сенсі, який надається цьому поняттю.

Зрозуміло, у житті виникають ситуації, коли, наприклад, не­обхідно мати справу з людиною, яка з тих чи інших причин не заслуговує на повагу, але це не означає, що можна принижувати її людську гідність, розмовляти з нею брутально. Ввічливість по­трібна навіть тоді, коли говоримо людині неприємне, якщо вона на те заслуговує.

Споріднене з ввічливістю поняття «коректність», яке має особливий відтінок, що полягає у вмінні за різних ситуацій три­мати себе у межах загальноприйнятих правил пристойності. Звичайно, за будь-яких правил етикету поведінка людини багато у чому залежить від стану її нервової системи, характеру, темпераменту.

Кожний іноді може опинитися у певній конфліктній ситуації на роботі, у родині, побуті. Іноді конфлікт виникає через різне розуміння одних і тих самих явищ морального життя. Причому не завжди одні люди у конфлікті діють з аморальних міркувань, а інші – з моральних. Такий погляд був би спрощеним. Бува­ють випадки, коли обидві сторони діють з кращих і цілком моральних мотивів, але їхні різні уявлення, зумовлені традиція­ми, вихованням, можуть викликати різні оцінки одних і тих самих подій та вчинків. Виявити коректність – означає зберег­ти гідність, не принизитися до рівня розбещеного обивателя.

Вимоги коректності у взаємовідносинах відповідають інтере­сам усіх. При дотриманні цих вимог у суперечці можна швидко дійти згоди. У службових відносинах коректність допомагає усу­нути те, що шкодить інтересам справи, в особистих – вона сприяє взаєморозумінню людей.

Тактовність – це почуття міри, яке необхідно зберігати у розмові, в особистих і службових стосунках, уміння відчувати межу, переступивши яку, можемо незаслужено образити людину.

Тактовність вимагає всебічного урахування всіх обставин, у тому числі й психологічного стану людини, урахування своєрід­ності її як особистості.

Тактовність полягає в умінні не помічати упущення іншої людини. Тактовна людина не звернеться до співрозмовника із запитанням, яке поставить того в незручне становище. Нав'яз­ливість, настирливість, навіть якщо вони викликані найкращи­ми намірами (наприклад зробити послугу, допомогти), викли­кають негативну реакцію. Почуття міри, що дозволяє виявити повагу до гідності іншої людини і разом з тим зберегти власну гідність, – ось до чого зводиться тактовність.

Скромність – невід'ємна риса культури взаємовідносин. Скромна людина ніколи не вважає себе видатною, неординар­ною особистістю. Вона не відмовляється від самооцінки та завж­ди зіставляє її з думкою оточуючих людей. Скромність – це не самоприниження, відмова від гордості, незалежності, самостійності у поведінці. Скромність виявляється у вмінні бути самим собою і не грати якусь невластиву роль. Разом з тим справжня скромність не повинна спричинятися до скутості у поведінці, але це не означає, що вона має бути джерелом розв'язності. Органічно поєднується зі справжньою скромністю почуття власної гідності, уміння у розмові, манерах показати, що ви нікому не дозволите поставити себе у моральному відношенні нижче від інших.

Із скромністю пов'язана простота – якість, яка ніяк не оз­начає відмови від прийнятих V суспільстві норм етикету. Дозво­лити собі фамільярність або лише з власної ініціативи перейти на «коротку ногу» з людиною, яка займає підлегле положення, – це зовсім не означає виявити простоту у взаємовідносинах. Іноді можна зустрітися з таким розумінням простоти, коли духовний світ особистості навмисне зводиться до вкрай низького рівня.

Одна з найважливіших вимог культури взаємовідносин – точність. Точність означає вміння шанувати своє слово, не ки­дати його на вітер. Якщо людина завжди виконує те, що обіцяє, якщо приходить о тій годині, на яку призначено зустріч, зна­чить, на таку людину можна покластися.

Виконуючи вимоги точності у ділових, службових відноси­нах, у громадському житті, людина не підведе колектив, не зірве виконання важливих завдань, не порушить ритм виробничої діяльності.

Точне вираження своїх думок, уміння без зайвих слів сфор­мулювати те чи інше положення так, щоб воно не було двознач­ним, також важлива вимога культури взаємовідносин.

Ввічливість, скромність, простота, тактовність і т. ін. у сучас­ному етикеті всіх країн світу – загальноприйняті норми пове­дінки. Разом з тим ці норми можуть по-різному виявлятися у поведінці людей. Отже, можна говорити про різний стиль пове­дінки. Стиль поведінки – це сукупність норм, правил поведін­ки, які притаманні даному індивіду залежно від його мораль­них, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов, його життєвих позіщій. На стиль поведінки людини впливають і матеріальні умови її життя, тому в ньому розкри­вається соціальна сутність людини. Стиль поведінки виробляється протягом усього життя і виявляється у спілкуванні, мові, вчин­ках людини. Він дозволяє зробити висновок про інтелектуаль­ний, моральний, естетичний розвиток людини, про її соціальну і професійну належність.

Стиль поведінки виявляється у манерах людини. Манера (з фр. – спосіб дій, спосіб, прийом поводження), перекладається майже так, як і слово «стиль», але стосується характеристики індивідуальних, одиничних, окремих особливостей поведінки кон­кретної особистості. Манери до певної міри вказують на харак­тер людини і правлять за зовнішню оболонку її внутрішньої природи. Вони виявляються у ввічливому й привітному поводженні, але справжня й найкраща чемність така, що грунтується на щирості і виявляється у готовності сприяти щастю ближнього.