Сторінка
9

Філософія арабського Сходу

Перші хвилі фундаменталізму прокотилися по мусульманському Сходу ще в XIX ст. у діяльності таких соціологів, політиків і філософів, як Шах Валіулла, Мухаммед Абд аль-Ваххаб, Мухаммед Бакір Біхбахані, Мухамед Ібн ас-Синусі та ін. Уже в цей період проявлялися соціальні і релігійні настанови фундаменталізму: очищення ісламу від наростів багатовікових інтерпретацій, включаючи заперечення всіх чотирьох масхабів Валіуллою, і відмова від визнання авторитету будь-яких джерел, крім Корану і Хадісів, переданих найближчими асхабами Пророка Мухаммедом Абд аль-Баххабом; право на іджтіхад; пріоритет соціально-моральної проблематики над есхатологічною і метафізичною; політичний радикалізм, доведений до ідеї створення справжньої ісламської держави, та ін.

Соціальна-релігійний модернізм на авансцену соціального і духовного життя Арабського Сходу виходить у XX ст. Це явище пов'язане з діяльністю таких мислителів і релігійних діячів як: Муаммед Аді, Ібрахім-паша, Сейід Ахмед Хан, Мортаза Ансар, Джаміль ад-Дін аль-Афгані, Мухаммед Абдо, керівники османського танзімату. Для ідеологів модернізму головним є створення, згідно відновленому ідеалу «справжнього» ісламського суспільства, хоча в їх розумінні суспільства й ідеалу заборона (ріба) не поширювалася на банківський відсоток, а система ісламської освіти могла повністю включати європейські науки. Головне для модерністів - відстояти самобутність ісламського суспільства у нових реаліях сучасної дійсності, породжених натиском західної технології і культури. На відміну від фундаменталістів, вихід із положення бачився не в ізоляції, як умові збереження існуючих форм культури, а у певних перетвореннях з метою досягнення Сходом гідного місця на арені всесвітньої історії. У своєму розвитку модернізм не однорідний. Правий фланг утворює модернізм Муххамеда Алі, який має формальний характер, оскільки зводиться до запозичень у військовій і адміністративній сферах, що розуміються лише як засіб збереження старих форм соціальних відносин і культури. На лівому фланзі - відносно демократичний модконізм аль-Афгані і Абдо, що відбиває умонастрої торгових і буржуазних прошарків суспільства і пов'язаної з ним інтелігенції. Більш широкий проект соціально-культурних нововведень, запропонований модерністами, передбачає водночас збереження смислового ядра історичної самобутності ісламського суспільства, що відбиває суперечності, властиві перехідному стану соціальних прошарків. Соціальний проект модернізму, з точки зору сучасного розуміння, виражав прагнення звернути з неправильного шляху, повернутися до самобутніх основ і, відправляючись від цього пункту, здійснити автохтонний розвиток, запозичуючи допустимі західні досягнення.

У соціальних, теоретичних побудовах, суперечках і дискусіях модернізм сприяє широкому розповсюдженню капіталістичних виробничих відносин у різних сферах арабського суспільства, насамперед за допомогою підготовки відповідної ідеологічної і психологічної перебудови тих соціальних прошарків і груп, які виступають у ролі головних агентів перебудовчого процесу. В концепціях модернізму велика увага приділяється етичним приписам мусульман. Вони розглядаються як позачасові і є вихідні принципи і гнучкі межі вільної діяльності людей, що не нормуються в деталях і залежать від конкретних умов, часу і місця. Ісламська економіка, відповідно, визначається як форма такої, що мотивується, але вільні дійсності людини у рамках системи ісламських цінностей.

Для сучасного фундаменталізму характерні такі риси, як анти-вестернізм, категорійна вимога відновлення чистоти ісламського способу життя і здійснення корпоративне-егалітаристського ідеалу, політична бойовитість та ін. Стосовно сучасної соціальної дійсності ці принципи рекомендують рішучу критику буржуазних, політичних, економічних, культурних інститутів і норм і радикальне розуміння основних догм ісламу. Заборона (ріба) поширюється на прибутки від будь-яких цінних паперів, на приватнокапіталістичний прибуток взагалі. Уявлення про Бога, чи про єдиного справжнього власника усього сущого, а про людину - як його заступника на Землі, наводиться для обґрунтування націоналізації основних засобів виробництва. Занепад тлумачиться як право суспільства на майно багатих і форма забезпечення всіх членів общини віруючих. У лівих версіях фундаменталізму Коран є повністю соціалістичним, бо, пронизаний антикапіталістичним духом, повністю узгоджується із соціалістичним плануванням. Пророка і його сподвижників оголошують комуністами, які створили модель справедливого суспільства, які зруйнували капіталістичне мислячі Омейяди. У дійсності ж сучасний фундаменталізм, користуючись висловом Гегеля, - плід розвиненого і збагаченого духу, породження міста, ідеологічне оформлене філософськими і релігійними інтелектуалами. У тій чи іншій мірі вони сприйняли і критично переосмислили західну культуру, зуміли раціонально обґрунтувати її місце у системі цінностей арабського суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антология мировой философии.— М., 1969.

2. Избранные произведения мыслителей стран Ближнего и Среднего Вос-тока ХІ-ХІУ вв.- М., 1961.

3. Аль-Фараби. Философские трактат.— Алма-Ата, 1970.

4. Рационалистическая традиция и современность: Ближний и Сред-ний Восток.— М., 1990.

5. Левин 3. И. Развитие арабской -общественной мысли 1917-1945 го-дов.- М., 1979.

6. Философия и религия на зарубежном Востоке: XX век.— М., 1985.

7. Философское наследие народов Востока.— М., 1983.

8. Фролова Е. А. Проблема веры и знания в арабской философии.— М., 1983.

9. Шуймухамбетова Г. Б. Арабоязычная философия средневековья и классическая традиция.— М., 1979.

10. Современная философия и социологическая мысль стран Востока.— М., 1965.

11. Сагадеев А. В. Иби-Рушд (Аверроес).— М., 1973.