Сторінка
4

Символіка бароко. Спроба філософського аналізу

Бароко в найглибшій своїй основі течія "синтетична", що об’єднує в цілісність розмаїття форм світовідчуття. Це синтез елементів готичного й ренесансного мистецтва, особливо архітектури, живопису, графіки та скульптури. Підгрунтям барокової "антитетики" й барокового світогляду є філософія дуалізму - " усяке дійсне буття - антитетичне". Основою синтезу, сполучення різноманітностей у бароковій культурі є гра антитез, поєднання непоєднуваного

Епоха бароко в культурі України - це повернення до середньовічного змісту і форми, замість можливої простоти Ренесансу зустрічаємо в Бароко ускладненість Готики, замість антропоцентризму, постановки людини в центрі світу в епоху Ренесансу зустрічаємо в Бароко виразний поворот до теоцентризму, до визначення центрального місця Богові, як у Середньовіччі.

Мистецтво Бароко засвідчує, що природа в цьому світовідчутті важлива як шлях до Бога, а людина - слуга Божа; барокова свідомість вбачає сенс буття людини не в ній самій, а в ідеї Бога, до якого треба піднятися.

Бароко відкрило нову галузь почуття, коли душа прагне розчинитися у висотах безмірного й безмежного. Ця доба повернулася до ієрархічної системи життєвих цінностей, розмежовувала в людині "високе" і "нице".

Людина бароко виступає у своїй стражденності як залежна від внутрішніх афектів і зовнішніх чинників. Вона повинна пізнати себе, відкрити в собі особистість як неймовірно складну систему вражень, далеку від схематизму механічного світовідчуття, тому конкретне вона сприймає за несуттєве або за нереальне. З цього випливає хвиля містики та аскетизму й тенденція до заміни мистецтва легкою грою, яку не складно розуміти, але реальність прихована за символами.

Добу бароко з її неповторним світовідчуттям і світорозумінням можна вважати специфічною формою мислення, сформувала універсальні образи для відображення суперечливого, складного і строкатого за своїми проявами людського буття. Явища й процеси світу сприймались мислителями доби бароко як символи, алегорії, емблеми й метафори. Реальні предмети і явища втрачали своє буденне значення й ставали елементами мови, поняттями й образами, за допомогою яких створювався інший світ символічних значень.

Спроба пізнання світу за допомогою символів відбулася у всіх галузях мистецтва доби бароко - в архітектурі, іконописі, графіці, емблематиці, навіть виникає цілий жанр літератури, цілком побудований на символіці - "емблематична поезія", символізм присутній у драматургії, музиці тощо. Символічне розуміння Всесвіту стало основою філософських почуттів, підґрунтям яких було звернення людини у свій внутрішній світ у пошуках істини про себе та універсум.

Література:

1. Білецький О.І Хрестоматія давньої української літератури (доба феодалізму). - К.: Радянська школа, 1952.

2. Борхес Хорхе Луис. Собрание сочинений в 4 т. Произведения 1942-1969 гг., Т.2. - М.: Амфора, 2005.

3. Горський В. Давньоруське мистецтво як пам’ятка філософської культури // Студії мистецтвознавчі. - 2004. -№1. - С. 7-14.

4. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні. - К., Наукова думка, 1983.

5. Зайцев П. „Книги Битія” як документ і твір // Хроніка 2000, - 2000. -вип. 40, - С. 649-664.

6. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVІ-ХVІІ століттях. - Львів: Видавництво львівського університету, 1971.

7. Лихачев А.С. Поэтика древнерусской литературы., - М.: Наука, 1979.

8. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. - М.: Издательство политической литературы, 1991.

9. Нарский И.С. Западно-европейская философия ХVІІ века. - М.: Высшая школа, 1974.

10. Сазонова Л. Поэзия русского барокко. - М.:Наука, 1991.

11. Сковорода Г. Пізнай в собі людину. - Львів: Свічадо, 1995.

12. Софронова Л.А. Принцип отражения в поэтике барокко // Бароко в словянских культурах. -М.: Наука, 1982.

13. Сулима Віра. Біблія і українська література. - К.: „Освіта”, 1998.

14. Українська поезія. Середина ХVІІ ст. - К.: Наукова думка, 1992.

15. Українське бароко та європейський контекст., - К.: Наукова думка, 1991.

16. Ушкалов Леонід. Світ українського бароко. Філологічні етюди. - Харків: Око, 1994.

17. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - М.: Наука, 1977.

18. Эко Умберто. Остров накануне. - СПб.: Симпозиум, 1999, (російський переклад: Umberto Eco. L’Isola del giorno prima).