Сторінка
5

Фінансова система Японії

1) видові — розраховуються на основі одиниці витрат на утри­мання кожної галузі, наприклад, на одного учня середньої і вищої школи, на одного учня академічного, технічного чи сільськогосподарського навчального закладу і т.п.;

2) економії за масштабами — застосовується, якщо розширення обсягів бюджетної діяльності веде до зниження окремих скла­дених витрат;

3) густота населення — враховує збільшення витрат у залеж­ності від густоти населення;

4) спеціальні — коригують соціально-економічні, інституціональні та інші відмінності окремих територій;

5) зонально-кліматичні — коригують витрати територій з холод­ним кліматом;

6) демографічні — застосовуються для територій з високими тем­пами зростання чисельності населення;

7) буферні — передбачають різке зменшення обсягів фінансуван­ня у випадку падіння показника, що вимірюється, наприклад чисельності населення;

8) коефіцієнти бюджетної прибутковості територій.

Після розрахунку витрат за окремими категоріями з ураху­ванням коефіцієнтів модифікацій визначаються сумарні базові фінансові потреби кожної реальної території. Базові фінансові потреби, розраховані таким способом, є основою для наділення територій базовими доходами. Префектурам за рахунок Фонду вирівнювання гарантується базовий дохід в обсязі 80%, а муніци­палітетам — в обсязі 75% від їх базових фінансових потреб.

Фонд вирівнювання формується за рахунок таких відраху­вань: 32% надходжень особистого прибуткового податку, подат­ку на прибуток корпорацій і акцизу на алкогольні напої; 24% надходжень податку на товари і послуги; 25% надходжень від ак­цизу на тютюнові вироби.

7. Тенденції і проблеми розвитку фінансової системи Японії

Сьогодні японська економіка переживає складний період сво­го існування. Збільшення світової економічної рецесії після 11 ве­ресня 2001 р. призвело до зниження попиту на японські товари на зовнішніх ринках і до нових проблем японських корпорацій та тісно пов'язаних з ними банків.

Обсяг промислового виробництва в Японії упав до найниж­чого рівня за 13 років, знизившись на 0,3%, ВВП скоротився на 1,2%. Кількість безробітних у країні становить 3,6 млн. чоловік, що є абсолютним рекордом. У 2001 р. бюджетний дефіцит досяг 34,5 трлн. дол., що становить 6,9% від розміру ВВП. Обсяг довго­строкової державної заборгованості становить 570 трлн. єн — 114% від розміру ВВП. Подібного роду показники значно пере­вищують допустимі нормативи для країн, які хочуть приєднати­ся до системи єдиної європейської валюти.

У країні дефляція: внаслідок падіння споживчого попиту на 1,7% ціни на товари знижуються, а реальні розміри боргових зо­бов'язань у єнах зростають і компаніям усе складніше за них роз­раховуватися через реалізацію товарів і послуг. Однак причиною сформованої ситуації є те, що протягом 12 років у країні спос­терігався надмірно високий рівень заощаджень. За період з 1990-го по 2001 р. сукупний профіцит міжнародного платіжного балансу Японії досяг 1 трлн. 190 млрд. дол. Японія є найбільшим у світі нетто-кредитором. Крім цього, розмір грошових активів, які належать фізичним особам, становить 12 трлн. дол.

Усі державні позики є не новими і можуть бути погашені ли­ше на території Японії. Свідченням високого ступеня надійності облігацій японських державних позик є їх низький рівень прибут­ковості. Сьогодні на фондовій біржі державні облігації з 10-річним терміном погашення котируються, виходячи з рівня їхньої прибутковості приблизно 1,3% у рік. Це безпрецедентно низька у світовій практиці норма прибутковості.

Недавно міжнародні рейтингові агентства «Moody’s» і «S&Р» знизили рейтинг японських облігацій державної позики, однак у результаті цього їхня вартість, навпаки, зросла. Людям, які інвестують власні кошти, властива обережність, і те, що інвесто­ри здобувають традиційно низькоприбуткові облігації японської держпозики, свідчить про високий рівень їхньої надійності. / Японські кредитно-фінансові установи дійсно акумулювали значні обсяги ризикованої заборгованості. Незважаючи на те, що кожен рік ця заборгованість частково погашається, у цілому вона продовжує рости. Причиною тому є нові банкрутства, жорсткість правил аудиторської діяльності. Так, кількість банкрутств серед японських компаній у січні 2002 р. виросла у порівнянні з ана­логічним періодом 2001 р. на 19,3%. На кінець березня 2002 р. розміри заборгованості досягай рекордного рівня — 52 трлн. єн або 450 млрд. дол. Цей показник дорівнює 8% від резервів кредит­но-фінансових установ країни або 10% ВВП. Слід сказати, що з на­званої суми 10,4 трлн. єн припадають на нові банкрутства, а кош­ти, що залишилися, відносяться до категорії «небезпечної заборго-• ваності» і «заборгованості, яка вимагає зовнішнього управління». У цьому зв'язку в перспективі може виникнути необхідність злит­тя ряду дрібних і середніх кредитно-фінансових організацій.

Однак провідні кредитно-фінансові організації мають у своє­му розпорядженні достатню кількість власних активів, їхня част­ка в капіталі великих кредитно-фінансових установ становить 10%, що є цілком прийнятним показником за стандартами.

Разом з тим довіра японців до кредитно-фінансових організа­цій не є абсолютною. Підхід кабінету правлячої ліберально-демо­кратичної партії Дзюнітіро Коідзумі до фінансових проблем став менш чітким. Відповідно до прийнятого рішення з квітня 2002 р. верхня межа урядових гарантій на термінові депозити встановле­на на рівні 10 мли. єн. Як наслідок, сума, що зберігається на подібного роду депозитах, скороталася більш ніжна 13%. Кош­ти були переміщені на депозити з поверненням коштів «за вимогою» з розміром внеску в рамках урядових гарантій. Подібного роду рішення стурбувало кабінет Коідзумі, і останній уживає за­ходів для того, щоб впровадити в практику розрахункові депози­ти з урядовими гарантіями.

Список літератури:

1. Динкевич А.Й. Экономическое развитие современной Японии // Деньги и кредит. — 1998. — №10. — С. 62-74.

2. Карпшвцева Е.П. Налогообложение в зарубежных странах. Текст лекций. — Новосибирск, НИНХ, 1992. — 65 с.

3. Леошпьвва Е. Приватизация государственных предприятий в Японии // МЭ и МО. — 1995. — №2. — С. 101-109.

4. Леонтьева Е. Япония: сложные задачи // МЭ й МО. — 1998. — №8. —С. 121-126.

5. Маркарьянц С. Социальное обеспечение населення: опыт Япо­нии // Проблемы теории и практики управлення. — 1997. — №4. — С. 93-99.

6. Мильнер Б.З., Олейник И.С., Рогиенко С.А. Японский пара­докс: реальности й противоречия капиталистического управ­лення. — М.: Мысль, 1985. — 52 с.