Сторінка
3

Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу

Після збільшення капіталу загальний біржовий курс акцій стано­вив 2700000 у.о. Йому відповідає статутний капітал у розмірі 1500000 у.о. (30000 акцій номінальною вартістю 50 у.о.). Завдяки збільшенню статутного капіталу формується новий біржовий курс акцій.

Курсовий прибуток на кожну нову акцію становить 20 у.о., кур­совий збиток на кожну стару акцію — 10 у.о. З допомогою купівлі-продажу переважних прав компенсуються курсові збитки старих ак­ціонерів за рахунок курсового прибутку держателів нових акцій:

У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж їх квота в статут­ному капіталі), їм слід придбати переважні права в тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступає­ться своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відпо­відає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом, який сформувався після збільшення капіталу. За збільшення капіта­лу у співвідношенні 2 до 1 покупець нових акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за курсом емісії. У на­шому прикладі для придбання однієї нової акції інвестор має спла­тити 90 у.о. (70 + 2х10), що відповідає середньому курсу після емі­сії. Фінансово-майновий стан давніх акціонерів в результаті операції збільшення статутного капіталу залишається незмінним.

Надходження у вигляді виручки від реалізації переважних прав є для акціонерів «виручкою від реалізації частини основного капіта­лу», яка їм належала, а не (як думають деякі акціонери) «подарун­ком» товариства. Таке (фальшиве) враження виникає досить часто, оскільки на практиці середній курс може наближатися до старого курсу, або навіть перевищувати його.

Вартість переважного права визначається співвідношенням, з яким робиться емісія, курсом емісії та біржовим курсом старих акцій. Розра­хункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

де П — грошова оцінка переважного права на покупку нових акцій;

Кб — біржовий курс акцій;

Ке — курс емісії нових акцій;

С — співвідношення, з яким робиться емісія.

де Ф1, Ф2 — розмір статутного фонду підприємства до і після йо­го збільшення.

Підставивши цифрові дані з нашого прикладу, отримаємо:

Фактична біржова ціна переважних прав визначається попитом та пропозицією на них і тому може відрізнятися від розрахункової. Голов­ним фактором, який визначає попит на переважні права, є прогноз май­бутнього ринкового курсу акцій та розмір очікуваних дивідендів.

З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їхня номінальна вартість. З економічного — номінальна вартість плюс витрати на проведення емісії. З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їхня максимальна вартість має бути меншою за ринковий курс старих акцій. Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні біржового курсу старих акцій. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення. Чим ви­щий курс додаткової емісії, тобто чим більше він наближається до біржового курсу старих акцій, тим більший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство за заданого обсягу збільшення статут­ного капіталу, тим більшим буде емісійний дохід.

Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над но­міналом таких акцій (інших корпоративних прав). Іншими словами, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним кур­сом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додатко­вого капіталу підприємства.

Високий курс емісії може спричинити проблеми з розповсю­дженням додаткової емісії. Може скластися ситуація, коли біржо­вий курс старих акцій знизиться нижче за рівень емісії нових. У такому разі ліквідність акцій та підтримка курсу можуть бути за­безпечені через масову їх скупку великими акціонерами (держате­лями контрольного пакета) або самим підприємством-емітентом, Однак чим менший курс емісії (чим більше він наближається до| номінальної вартості) за заданого обсягу потреби в капіталі, тим| більший потрібний номінальний капітал, а отже, тим більшим бу­де рівень «розмивання основного капіталу» і знецінення стари» акцій, яке потрібно буде покривати за рахунок переважних прав.

Приклад.

Статутний капітал акціонерного товариства станови 300000 у.о. Його формують 6000 акцій номінальною вартістю 50 у.о. Біржовий курс акцій — 150 у.о.

Потреба підприємства в додаткових фінансових ресурсах стана вить 60000 у.о. Фінансовий менеджмент підприємства повинен роз'їв рахувати, за якого курсу емісії загальні збори акціонерів проголосу­ють за залучення капіталу через збільшення статутного фонду.