Сторінка
5
2. Групи, що мають реальні можливості брати участь у перерозподілі надприбутків; серед них, у першу чергу бюрократія і кримінальні елементи, а так само нечисленні групи, що обслуговують нестатки сверхмонополистов.
3. Гнітюча частина населення, виведена за рамки корпоративного сектора і не допущена до його доходів.
Середня заробітна плата кваліфікованого українського робітника в 125 разів менше, ніж в американського, хоча вартість споживчого кошика вже складає понад 40% від американського рівня.
Щоб вижити, населення змушене адаптуватися до нових умов, беручи участь у різних формах «тіньової економіки». За даними соціологічних опитувань, додатковий доход працівників промислових підприємств від різних видів побічної діяльності досягає 80% сукупного сімейного доходу.
Таким чином, у гнітючої частини населення існує об'єктивна необхідність активізації своєї участі в тіньовій економіці, що зміцнює основу хабарництва «тіньової діяльності» і кримінальної активності.
Сьогодні вже очевидно, що значне розширення сфери тіньовий, насамперед фіктивної і кримінальний, економіки веде нас не до цивілізованого ринку і демократії, а до встановлення корпоративно-бюрократичного кланового правління, що, як свідчить історія, може бути тривалим і навіть здатним забезпечити визначену соціальну стабільність.
Розділ 2. Аналіз розвитку тіньового сектору економіки України
2.1 Тіньові операції у сфері приватизації та акціонерного капіталу
У структурі вітчизняної тіньової економіки особливе місце посідають процеси, пов’язані з приватизацією державного і комунального майна. Це пояснюється необхідністю легітимізації відносин власності, яким належить стратегічна роль в усій системі економіко-політичних відносин в Україні. Адже право власності на різноманітні економічні об’єкти на практиці розглядається багатьма суб’єктами як одна з ключових гарантій не тільки сучасного, а й майбутнього становища їх власників у економічній та соціально-політичній ієрархії українського суспільства.
Тому цілком закономірно, що значна частина грошей, які вкладаються у приватизацію, – це кошти, отримані злочинним шляхом. Як повідомив газеті “День” начальник відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю М. Мортук, у 2002 р. кількість розкритих злочинів при приватизації державного та комунального майна зросла на 25 % і досягла 2 350. Всього ж у цій сфері за минулий рік зафіксовано майже 4,5 тис. злочинів. Причому тенденції, що склались у минулому, зберігаються і нині. Серед тих, хто постав перед судом у зв’язку із правопорушеннями у сфері приватизації, більш як 10 % становили директори підприємств і стільки ж – експерти, які давали фінансову оцінку майна, що приватизувалось. Щоправда, більшість з цих осіб (майже 74 %) проходили за статтею перевищення службових повноважень.
Особливу роль серед тіньових процесів у сфері приватизації відіграють події, що розгортаються навколо найбільш інвестиційно привабливих великих об’єктів, володіння якими може забезпечити найвищі економічні та політичні вигоди їх власникам. Сучасний етап “великої” приватизації матиме нові характерні риси, які можуть сприяти поширенню тіньових процесів більшою мірою, ніж це було раніше. Екс-депутат, колишній голова комісії Верховної Ради з питань приватизації, а нині – директор Міжнародного інституту приватизації О. Рябченко пояснює це наступним чином. На його думку, на сьогодні більшість перспективних підприємств перебуває під контролем тих чи інших бізнес-структур. Причому мова йде не лише про юридично оформлені відносини, як, наприклад, управління державними корпоративними правами, але й про реальне управління фінансовими потоками підприємств. На його думку, об’єкти такого роду для конкурсного продажу вже втрачені. Їх можна продати лише тим суб’єктам, які ці підприємства реально контролюють. В іншому випадку ці підприємства будуть розорені, а приватизація буде призупинена завдяки дії судових механізмів. Чудовою ілюстрацією думок, висловлених О. Рябченком, може бути ситуація із ВАТ “Північним гірничо-збагачувальним комбінатом” (Кривий Ріг) приватизація якого розпочата ще влітку минулого року, не завершена до сьогодні через судові позови. Контрольний пакет акцій цього підприємства, що належить державі, перебуває в управлінні Харківського “УкрСиббанку”. Цей же банк володіє більш як 50 % заборгованості комбінату. Умови реалізації на конкурсі 35,74 % акцій цього підприємства, встановлені Фондом держмайна, враховували як сучасні обставини, так, цілком імовірно, і перспективи роботи “Північного ГЗК”. Правда, за таких обставин продажна ціна пакету акцій лише на 2,5 % перевищувала її стартову ціну. Окремі ж оглядачі вважають, що якби у конкурсному продажу об’єкта брали участь конкуренти “УкрСиббанку”, то продажна ціна перевищила б стартову приблизно на 25 %. В результаті зросли б надходження до державного бюджету. Перевірити це твердження важко, оскільки приватизація 35,74 % пакету акцій ВАТ “Північний ГЗК” де–факто призупинена через судовий позов конкурентів “УкрСиббанку”.
Водночас уже на стадії підготовки до продажу 25 % акцій, Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ), що належать державі, при одночасній передачі в управління блокуючого пакету (25 % +1 акція), розгорівся скандал із широким залученням ЗМІ. Практично всі провідні вітчизняні ділові видання і ряд громадсько-політичних газет так чи інакше висвітлюють ситуацію, що склалась. Головними конкурентами за право приватизації НЗФ називають корпорацію “Інтерпайп” (її інтереси представляє консорціум “Придніпров’я”) та КБ ПриватБанк. Крім того, заявки на приватизацію НЗФ подали ще чотири компанії: ВАТ “Стаханівський завод феросплавів”, ТОВ “Промін мед”, ВАТ “Запорізький завод феросплавів” і ВАТ “Орджонікідзевський ГЗК”. Але ці структури афільовані (пов’язані) із ПриватБанком, зазначають оглядачі. Водночас жорсткість додаткових вимог до учасників приватизаційного конкурсу робить, по суті, єдиним реальним претендентом на придбання акцій НЗФ корпорацію “Інтерпайп”.
Завантажити реферат