Сторінка
10

Розподіл прибутку

Прибуток є об’єктом числення і сплати податків по встановлених ставках, унаслідок чого виникають фінансові відносини підприємства з бюджетом і установами. Господарчий суб’єкт самостійно визначає напрямок використання чистого прибутку, що залишився після сплати всіх податків, якщо інше не передбачено статутом.

Так, чистий прибуток акціонерного товариства розподіляється за схемою: Чистий прибуток = Резервний фонд + Фонд накопичення + Фонд споживання.

Чистий прибуток товариства: Чистий прибуток = Резервний фонд + Фонд накопичення + Фонд споживання + прибуток, що розподіляється між засновниками.

Розподіл чистого прибутку підприємства з іноземними інвестиціями: Чистий прибуток = Резервний фонд + Фонд накопичення + Фонд споживання + прибуток, що розподіляється між засновниками.

Прибуток розподіляється між засновниками = Доходи українського учасника (чистий доход українського учасника + податок на доход) + доход іноземного учасника (чистий доход іноземного учасника + податок на доходи).

Резервний фонд створюється на випадок припинення діяльності і покриття дебіторської заборгованості.

Фонд накопичення являє собою джерело засобів підприємства для придбання основних фондів, формування оборотних коштів, створення нового майна.

Фонд споживання призначається для реалізації заходів щодо соціального розвитку і матеріального заохочення колективу підприємства.

3. Ефективність формування прибутку характеризується як загальною його сумою, так і рівнем, який визначається системою коефіцієнтів рентабельності.

4. У системі планів, пов’язаних із виробничою діяльністю підприємств, головне місце посідає планування прибутку. Це планування визначає необхідний обсяг операційної діяльності підприємства, забезпечує стратегічний його розвиток необхідними фінансовими ресурсами, формує фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом та позабюджетними фондами. Об’єктом планування є елементи балансового прибутку.

5. Розглянутий в даної роботі перелік лише основних факторів, що впливають на вибір типу дивідендної політики, показує, що управлінські рішення з цього питання можуть прийматися на основі інформації про зовнішні та внутрішні умови економічної діяльності підприємства, які можуть бути точно визначені кількісно. Тільки із врахуванням цих умов підприємство може провадити ефективну дивідендну політику в процесі розподілу свого прибутку.

Використана література

1. Закон України “Про підприємства в Україні” // Відомості ВРУ, 1991, № 24, С. 611-629.

2. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. К., Знання, 1999.

3. Будищева И.А. Регулирование затрат на обеспечение качества продукции. М., Изд-во стандартов, 1989.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 1995.

5. Економіка підприємства: Підручник в 2-х т. За ред. С.Ф. Покропивного. К., Хвиля-Пресс, 1995.

6. Економічна теорія. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К., Заповіт, 1997.

7. Киперман Г.Я., Шевляков А.В. Хозрасчет и показатели прибыли и дохода. М., Финансы и статистика, 1991.

8. Кожанова Є.П., Коюда О.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України, № 4, 1999, С. 33—40.

9. Лыкова Л.Н. От нормативов к налогообложению (распределение доходов предприятий). М., Наука, 1991.

10. Макконнелл Кэмбелл P., Брю Стенли Л. Экономика / Пер. с англ. — М.: Республика, 1992.

11. Недов П., Желнин А. Экономический анализ капитальных инвестиций. Х., Плеяда, 1998, 255 с.

12. Современная экономика. Под. ред. О.Ю. Мамедова. Ростов-на-Дону, Феникс, 1995.

13. Экономика предприятия. Под ред. проф. Н.А. Сафронова. М., Юристъ, 1998.