Сторінка
3
Об’єктом дослідження у контрольній роботі є аналіз стану фінансування науки та культури, проблем та наслідків від цих проблем, перспектива на майбутнє.
Мета роботи – досконало вивчити бюджетний процес, аналіз, стану і руху бюджетних коштів, відпрацювати рекомендації щодо наповнення бюджету та використання коштів на таку важливу ланку як наука та культура. Без розвитку науки немає майбутнього у всіх галузей промисловості, воно стане приреченим на старіння в фізичному і моральному аспекті. У додатку №1 приводиться розміщення наукових і культурних закладів на Україні.
1.2. Причини занепаду науки і культури в Україні
В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.
Це все відбувається по причині присутності в свідомості політиків стереотипів радянського способу життя. По інерції колишні переконання впливають на сьогоднішню свідомість людей. Для цього потрібний певний проміжок часу, але поки він пройде, то українське суспільство вистраждає ще не один рік. За 10 кризових років в Україні суттєвих зрушень в економіці не відбулося, зростає кількість бідного населення, посилюється злочинність усіх видів і на всіх рівнях, безробіття та інші негативні для країни явища. Недосконале законодавство та надмірне податкове навантаження створило умови для процвітання тіньового сектору економіки.
Неофіційний перерозподіл національного доходу відбувається внаслідок існуванню підпільної економіки. Тіньова економіка –це сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності:
- ухиляння від сплати податків;
- виробництво заборонених видів продукції та послуг (виробництво та збут наркотиків, азартні ігри, торгівля зброєю тощо).
Згідно з оцінками західних учених, тіньова економіка в розвинутих країнах Заходу становить від 5 до 15% валового національного продукту.
У сучасних умовах до таких видів діяльності в Україні додалися вивезення товарів за кордон з метою наживи, незаконна конвертація валюти і махінації під час здійснення цих операцій, надання кредитів комерційними банками за солідну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон та інше. Так, за межі України вивезено більше 20 млрд. доларів США і товарів на суму близько 5 млрд. дол. США. Але ці цифри далеко не точні, так як це лише зафіксована частина. 6
До тіньової економіки значною мірою наблизилася діяльність комерційних банків, внаслідок якої вони наживалися на конвертації валют, масово перекачували безготівковий обіг у готівковий, що створювало штучний попит на готівку і привело у середині 1994 року до зосередження у мафіозно-тіньових та комерційно-банківських структурах близько половини всієї грошової маси. Така ж частка грошової маси перебуває у тіньовому секторі на початку 1997 року. З метою збагачення банківські та інші фінансово-кредитні установи використовують фальшиві авізо, довідки-сертифікати тощо. Все це дало комерційним банкам змогу отримати стократні прибутки. Певною мірою цьому сприяло недосконале законодавство.
Сьогодні, за різними даними статистики та інших джерел обсяг тіньової економіки складає більше 60% від офіційної. Це виявлено у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та інших областях України, тобто в місцях, це працюють шахти та металургійні підприємства, а також там, де сфера діяльності пов’язана з енергетикою та нафтою і газом.
Мета курсової роботи полягає у вивченні та дослідженні причин та наслідків недостатнього поповнення державного бюджету, а відповідно і недофінансування у потрібних обсягах дуже потрібних суспільству бюджетних організацій, у тому числі наукових та культурних. Зробити певні висновки щодо розвитку науки і культури, перспективи розвитку і майбутнього. Яким чином збільшити надходження коштів до державного бюджету, а відповідно мати можливість фінансувати науку і культуру, інші бюджетні організації в потрібному обсязі, що потрібно зробити для зменшення рівня тіньової економіки, корупції та забезпечення нормального функціонування бюджетних організацій України.
“…Куди мають йти державні гроші? У кожній державі виробництво само забезпечує своє існування. Продаючи вироблену продукцію, підприємство покриває фактичні витрати, в тому числі виплачує заробітну плату працівникам, і отримує від своєї діяльності певний прибуток. Але є сектори, які забезпечують загальні, суспільні потреби: оборона, безпека держави, внутрішній правопорядок, суд. На подібних принципах побудована в державі освіта, наука, культура, медицина. Крім того, в державі є громадяни, що вже не працюють або з тих чи інших причин не можуть працювати (інваліди, діти, люди похилого віку). Такими секторами, бюджетним, має опікуватись держава. З цієї метою держава формує спеціальний фонд коштів, що має назву бюджет. Основним джерелом його формування є податки, що збираються з підприємств і громадян.
Сам задум формування державного фонду коштів визначає його ідеологію: податки мають збиратися з тих, хто заробляє, і віддаватися в ті сектори, що не можуть заробляти, але вони потрібні для всього суспільства.
Усім зрозуміло, що можливості держави залежать від стану економіки. Зростає виробництво - збільшуються бюджетні надходження. Коли ж виробництво перебуває у кризовому стані, виникають серйозні проблеми з фінансуванням бюджетної сфери.
Спроби поділити через бюджет більше, ніж до нього надійшло. Іншими словами, витрачатися має стільки, скільки надійде. *
Коли спільний суспільний пиріг невеликий, його дають туди, куди неможливо не дати - зарплата працівникам бюджетної сфери, пенсії, допомоги, стипендії, борги за всіма виплатами, оплата комунальних послуг школами, лікарнями тощо. Тільки після цього можуть задовольнятися пріоритети другого рівня. Кошти з бюджету не можуть йти прямо туди, звідки вони надійшли, тобто у виробництво. Винятком є вугільна промисловість, проблеми якої не вирішити за рік: видобуток вугілля на великих глибинах, застаріле зношене обладнання, кожна тисячна тонна вугілля коштує одному людському життю. Про що свідчить остання аварія на шахті імені Засядько, яка забрала життя 55 гірників.
Завантажити реферат