Сторінка
4
Стаття 145.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Стаття 146.
Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. Також Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, який відминив дію ЗУ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 2, ст. 5 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 534-XII ( 534-12 ) від 08.12.90, ВВР, 1991, N 2, ст. 6 ) Закон визначає засади місцевого та регіонального самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм територіальної самоорганізації громадян. Закон є основою утвердження повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях. Місцеве самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах Конституції України, законів України та власної фінансово-економічної бази. Територіальну основу місцевого самоврядування становлять сільрада, селище, місто. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради народних депутатів. Однойменні адміністративно-територіальні одиниці, які мають спільний адміністративний центр, можуть об'єднуватися в одну за взаємною згодою відповідних Рад та з урахуванням інтересів населення шляхом місцевого референдуму. Найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів, областей вирішуються виключно шляхом місцевого референдуму. Органи місцевого самоврядування сільради, селища, міста з метою більш ефективного здійснення своїх прав і обов'язків можуть об'єднуватися в асоціації, інші форми добровільних об'єднань. Регіональне самоврядування в Україні - це територіальна самоорганізація громадян для вирішення безпосередньо або через органи, які вони утворюють, питань місцевого життя в межах Конституції України та законів України. Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район, область. Місцеве та регіональне самоврядування здійснюється на принципах: народовладдя; законності; самостійності і незалежності Рад народних депутатів у межах своїх повноважень; захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, соціальної справедливості; виборності Рад народних депутатів, органів територіальної самоорганізації громадян, їх підконтрольності, підзвітності і відповідальності перед населенням; колегіальності; гласності і врахування громадської думки; поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього населення відповідної території; взаємодії органів місцевого та регіонального самоврядування з трудовими колективами, громадськими організаціями і рухами; самофінансування і самозабезпечення; оптимальної децентралізації; реальної керованості територією; обов'язковості рішень органів місцевого та регіональногосамоврядування, прийнятих у рамках закону. Правовий статус місцевого та регіонального самоврядування визначається Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законодавчими актами України. Правовий статус місцевого самоврядування у місті Києві визначається Законом України про столицю України. Передача у відання органів місцевого самоврядування додаткових повноважень повинна супроводжуватися передачею їм відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень. Органи місцевого та регіонального самоврядування за умов, встановлених законодавством України, мають право юридичної особи. Рада народних депутатів є юридичною особою, володіє належним їй майном. Фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становлять: природні ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний і тваринний світ), розпорядження якими відповідно до законів України здійснюється сільськими, селищними і міськими Радами народних депутатів; місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території; фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів, валютних фондів Рад народних депутатів та інших органів місцевого самоврядування. Фінансово-економічну базу регіонального самоврядування становлять: місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом доходів регіонального самоврядування і задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної території; фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів, валютних фондів. Комунальна власність становить основу місцевого господарства. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність. Органи місцевого самоврядування мають право: вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства; передавати об'єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об'єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та об'єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об'єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами; на переважне придбання приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на їх території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб населення, особливо найменш соціально захищеної його частини; мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Склад об'єктів і структура комунальної власності можуть змінюватись відповідно до розвитку ринкових відносин, вільного підприємництва, роздержавлення та приватизації. Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України. Питання використання природних ресурсів загальнодержавного значення на території сільських, селищних, міських Рад вирішується з урахуванням думки відповідних Рад. Підприємства (об'єднання), організації і установи, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не мають права вносити зміни у плани своєї діяльності з питань, обумовлених договором з Радою, а також в обов'язковому порядку погоджують з відповідною Радою заходи щодо охорони навколишнього природного середовища і ті заходи, які можуть призвести до змін демографічного стану та інших наслідків на її території. Сільські, селищні, міські (крім Київської і Севастопольської міських) Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування. Втручання державних органів у процес розроблення, затвердження і виконання бюджетів місцевого самоврядування не допускається. Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих бюджетів, а також до Державного бюджету України. Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя, які встановлюються Верховною Радою України. Доходи бюджетів місцевого самоврядування формуються за рахунок закріплених законом джерел та відрахувань від загальнодержавних податків і доходів. Відрахування в бюджети місцевого самоврядування провадяться відповідно до законів України про бюджетну систему, про оподаткування та інших законів України. 1. У бюджети місцевого самоврядування повністю зараховуються доходи: прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають на відповідній території; податок на фонд оплати праці колгоспників; державне мито, плата за патенти на зайняття індивідуальною трудовою та підприємницькою діяльністю; надходження від здачі в оренду майна, яке належить до комунальної власності; податок з власників транспортних засобів; платежі за землю; плата за природні ресурси місцевого значення; податок на прибуток кооперативів; податок на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ, які входять до складу місцевого господарства, їх структурних одиниць, колгоспів, радгоспів, кооперативних і громадських організацій, а також спільних підприємств відповідно до частки в них органів місцевого самоврядування; місцеві податки і збори. 2. У бюджети місцевого самоврядування зараховуються надходження за нормативами, затвердженими відповідними законами про податки: від податку на добавлену вартість; від акцизного збору; від податку на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ, колгоспів і радгоспів, за винятком підприємств, які входять до складу місцевого господарства, новостворюваних малих підприємств, а також спільних підприємств, відповідно до частки в них органів місцевого самоврядування; від плати за природні ресурси загальнодержавного значення; від інших доходів, передбачених законодавством України. Платежі підприємств вносяться до бюджету за місцезнаходженням підприємств, їх філій, інших структурних одиниць і підрозділів. Розподіл платежів підприємств, що мають на даній території філіали, провадиться пропорційно частці їх працівників у загальній чисельності зайнятих на підприємстві. 3. У бюджети місцевого самоврядування з інших бюджетів можуть передаватися кошти у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій. 4. Сільські, селищні, міські Ради народних депутатів мають право надавати окремим категоріям платників пільги щодо податків і платежів, які надходять у відповідний місцевий бюджет. 5. У місцеві бюджети (обласні і районні) зараховуються надходження за нормативами від загальнодержавних податків, зборів і платежів: від податку на добавлену вартість; від акцизного збору; від податку на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ, колгоспів і радгоспів, за винятком підприємств, які входять до складу місцевого господарства, новостворюваних малих підприємств; від плати за природні ресурси загальнодержавного значення; від інших доходів, передбачених законодавством України. Розміри частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зараховуються в обласні бюджети, бюджети міст Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, визначаються Верховною Радою України. Розміри частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зараховуються в районні бюджети, визначаються обласними Радами народних депутатів. Органи місцевого самоврядування самостійно: визначають напрями використання коштів своїх бюджетів, витрачають бюджетні кошти; збільшують в межах наявних у них коштів норми видатків на утримання житлово-комунального господарства, закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, народної освіти, культури, фізкультури і спорту, органів внутрішніх справ, охорони природи, визначають додаткові пільги і допомогу при поданні допомоги окремим категоріям населення; встановлюють розмір видатків на утримання створюваних ними органів управління. Доходи, додатково одержані при виконанні бюджетів місцевого самоврядування, а також суми перевищення доходів над видатками, що утворюються в результаті перевиконання доходів або економії у видатках, залишаються в розпорядженні органів місцевого самоврядування, вилученню не підлягають і використовуються за їх розсудом. Органи місцевого самоврядування формують позабюджетні та цільові фонди, в які включаються: додаткові доходи і зекономлені кошти, одержані за рахунок здійснення організованих ними заходів щодо розв'язання економічних і соціальних проблем; добровільні внески і пожертвування громадян, підприємств (об'єднань), організацій і установ; доходи від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей, аукціонів; штрафи, які стягуються за одержання підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами необгрунтованого доходу у зв'язку з завищенням цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги); штрафи, які можуть встановлюватись рішеннями Ради для фізичних і юридичних осіб, за влаштування смітників у невідведених для цього місцях, забруднення вулиць, площ, інших територій Ради, міського транспорту, закладів культури тощо; знищення або пошкодження зелених насаджень, клумб і таке інше; порушення правил торгівлі; порушення правил паркування автомобілів; порушення громадського спокою використанням гучномовців або потужних освітлювальних приладів; доходи від розпродажу майна ліквідованих підприємств місцевого господарства, які належать до комунальної власності; плата за реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; інші позабюджетні кошти. З фондів соціального розвитку підприємств (об'єднань), організацій і установ пропорційно виділяються суми коштів на соціальний розвиток тих житлових масивів, селищ, сіл, в яких проживає відповідна кількість їх працівників. Крім того, до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування базового рівня включаються:орендна плата за землю; частина платежів та штрафів за забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне використання природних ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, які затверджуються Верховною Радою України; штрафи за адміністративні правопорушення, вчинені на відповідній території; доходи від реалізації безгосподарного і конфіскованого майна, якщо інше не передбачено законодавством України; доходи від продажу населенню квартир і будинків, що належать до комунальної власності. Позабюджетні кошти витрачаються за розсудом відповідних органів місцевого самоврядування. Кошти позабюджетних фондів перебувають на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають. Органи місцевого самоврядування мають право формувати валютніфонди за рахунок: відрахувань за стабільними довгочасними нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань), організацій і установ, розташованих на відповідній території, які встановлюються законодавством України; доходів від власної зовнішньоекономічної діяльності; добровільних внесків і пожертвувань юридичних осіб та громадян; надходжень від реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним особам і громадянам; інших не заборонених законом джерел. Кошти валютних фондів перебувають на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків, витрачаються за розсудом відповідного органу місцевого самоврядування і вилученню не підлягають. Фінансові ресурси громадських рад і комітетів утворюються за рахунок доходів від діяльності створених ними підприємств, добровільних внесків і пожертвувань інших підприємств (об'єднань), організацій, установ і населення, а також заходів, які проводять ці органи. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів має право передавати частину своїх фінансових ресурсів громадським радам і комітетам для цілей, визначених Радою, крім підприємницької діяльності. Громадські ради і комітети самоврядування: самостійно використовують наявні в їх розпорядженні фінансові ресурси відповідно до цілей своєї діяльності, в тому числі на утримання утворюваних ними органів; мають право відкривати в установах банків рахунки для грошових операцій. Органи місцевого самоврядування, які є юридичними особами, мають право: користуватися на договірних засадах кредитами на виробничі і соціальні цілі; утворювати цільові фонди і використовувати їх для фінансування цільових програм та вирішення питань місцевого життя. Ради народних депутатів формуються з депутатів, обраних відповідно до Закону Української РСР "Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР". Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як трьох чвертей депутатів від встановленої Радою попереднього скликання кількості депутатських мандатів. Строк повноважень Рад - п'ять років. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно вирішують питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів, забезпечують виконання Конституції та законів України, комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території, здійснюють керівництво підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю. Ради народних депутатів правомочні розглядати питання, віднесені законодавством України до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються такі питання: 1) визнання повноважень депутатів, вирішення питань про дострокове припинення повноважень депутатів у випадках, передбачених законодавством; 2) обрання голови (якщо він не обирається всім населенням), заступника голови Ради і звільнення з посади або прийняття їх відставки; 3) утворення і обрання постійних та інших комісій Ради, зміна їх складу, обрання голів комісій; 4) утворення виконавчого комітету Ради (крім Київської і Севастопольської міських та районних Рад міст Києва і Севастополя); 5) встановлення структури, затвердження загальної чисельності апарату управління та витрат на його утримання; 6) затвердження за поданням виконавчого комітету Ради схеми організації самоврядування на відповідній території; 7) затвердження регламенту, плану роботи Ради; 8) заслуховування звітів голови Ради, постійних комісій, виконавчого комітету, інших органів, які утворює або обирає Рада; 9) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в Раді, виконання ними рішень і доручень Ради та її органів; 10) розгляд запитів депутатів і прийняття рішень по запитах; 11) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; 12) скасування розпоряджень голови Ради, рішень та розпоряджень виконавчого комітету, за винятком рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій; 13) затвердження планів і програм економічного і соціального розвитку території Ради, місцевих екологічних програм, планів приватизації об'єктів комунальної власності; 14) затвердження бюджету і внесення до нього змін, затвердження звітів про виконання бюджету; 15) розгляд і затвердження плану заходів по виконанню наказів виборців; 16) перерозподіл власності і окремих повноважень між Радами, а також передача окремих повноважень органам територіальної самоорганізації громадян; 17) регулювання земельних відносин відповідно до законодавства; 18) встановлення місцевих податків, зборів, штрафів та їх розмірів, оголошення місцевих добровільних позик; 19) встановлення пільг щодо податків, крім земельного, що надходять у місцевий бюджет; 20) визначення переліку об'єктів місцевого господарства, затвердження переліку об'єктів комунальної власності та їх статусу; 21) розгляд і вирішення питань адміністративно-територіального поділу в межах своєї компетенції; 22) визначення кількості округів для виборів депутатів Ради; 23) заснування засобів масової інформації відповідної Ради та затвердження їх керівників.
Завантажити реферат