Сторінка
2

Валютний ризик, його види; прогнозування валютного курсу

· ліміт інструментарія (встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);

· ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період часу (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а в інших може також встановлюватися на окремих ділерів.

Рис. 1. Види валютних ризиків.

Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютних ризиків:

§ взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.

§ використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.

§ придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію.

§ ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Страхування - це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішення страхувати усі ризики, не страхувати нічого або щось вибірково.

Відсутність страхування може мати дві причини. По-перше, фірма може не знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге, вона може вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися в її користь. У результаті фірма буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні - вона понесе збитки.

Страхування всіх ризиків - єдиний засіб їх цілком уникнути. Проте фінансові директори компаній віддають превагу вибірковому страхуванню. Якщо вони вважають, що курси валют або процентних ставок зміняться несприятливо для них, то страхують ризик, а якщо зміни будуть в їхню користь - лишають ризик непокритим.

Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсів валют. Такий аналіз буває фундаментальним і технічним.

Фундаментальний аналіз зміни курсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсів відбуваються під дією макроекономічних чинників розвитку економік країн-емітентів валюти. Аналітики, що прираховують себе до фундаменталістів, уважно відслідковують базові показники макроекономічного розвитку окремих країн і прогнозують зміни курсів валют у довгостроковій перспективі.

Технічний аналіз заснований на положенні про те, що макроекономічні показники в короткостроковій і середньостроковій перспективі мало відбиваються на змінах курсів валют. Більше того, курси валют можна з винятковою точністю прогнозувати тільки за допомогою методу технічного аналізу, основою якого є математична система. Технічний аналіз простежує тенденцію коливань курсів валют і дає сигнали до купівлі та продажу.

26. Критерій прийняття рішень, коли невідомий розподіл ймовірностей. Критерій Бернуллі-Лапласа.

Для особи приймаючої рішення, що діє в умовах невизначеності і неможливості одержання додаткової інформації про невизначені фактори, елементами опису ситуації є:

§ безліч припустимих стратегій (безліч можливих альтернатив дій особи, що приймає рішення) А={A1, A2, ., Am};

§ безліч можливих станів зовнішнього середовища (безліч гіпотез) Z={Z1, Z2, ., Zn}

Передбачається, що на безлічі відносин А*Z можна задати деяку функцію корисності f(Ai, Zj), що виступає як міра бажаності чи корисності відповідної альтернативи . Якщо безлічі A і Z кінцеві, то міра для оцінки ефективності дій особи, що приймає рішення (корисність результатів) представлена у вигляді матриці. Кожне конкретне значення елемента матриці еіj = f(Ai, Zj) характеризує вибір i-стратегії (альтернативи Ai) при стані зовнішнього середовища Zj.

Критерій Бернуллі-Лапласа.

Допустимо, що імовірності невідомі. За цим критерієм допускається, що імовірності рівні. Критерій приводиться на прикладі наведеному нижче. (Табл. )

Таблиця 4. Критерій Бернуллі-Лапласа.

Оптимальне рішення:

X = max S ( aij * pj ).

Отже, розрахунок такий:

X1 = 5 * 1/3 + 18 * 1/3 + 1 * 1/3 = 17

X2 = 7 * 1/3 + 4 * 1/3 + 13 * 1/3 = 8

X3 = 14 * 1/3 + 6 * 1/3 + 3 * 1/3 = 7.7

Брокеру доцільніше купити акції А.

Практичні рекомендації з застосування критеріїв:

Критерій Вальда найкраще використовувати тоді, коли фірма бажає звести ризик від прийнятого рішення до мінімуму

Коефіцієнт у критерії Гурвіца вибирається із суб'єктивних розумінь: чим небезпечніше ситуація, тим більше особа, яка приймає рішення, бажає підстрахуватися.

Критерій Севіджа зручний, якщо для підприємства прийнятний деякий ризик.

Критерій Лапласа може бути застосований, коли особа, яка приймає рішення не може зволіти ні однієї гіпотези.

41. Статистичний метод оцінки економічного ризику.

Діяльність банків в умовах ринкової економіки неминуче зв'язана з ризиком. Тому в банківській справі велика увага приділяється проблемі оцінки рівня ризику, яким супроводжуються різні банківські операції.

Дана проблема має економічний і юридичний аспекти.

Економічний (чи фінансовий) аспект полягає в тім, що при правильній оцінці ризику (відповідно при виборі правильного рішення про укладання чи відмові від угоди) банк або дістає прибуток, або уникає збитків. Навпроти, при неправильній оцінці ризику (при невірному укладанні чи відмові від угоди) банк або зазнає збитків, або прогаює прибуток. Тому проблема оцінки ризику безпосередньо зв'язана з однією з головних задач банку - визначення найкращої (оптимальної) стратегії укладання угод, що забезпечує максимальне зростання прибутку за рахунок правильного вибору з усіх потенційно можливих операцій.