Сторінка
2
У підручнику основна увага приділена органам, що належать до другої групи. Органи третьої групи виконують щодо бюджету другорядні функції, їхня діяльність у сфері бюджетного процесу ґрунтується на делегуванні їм певних повноважень органами оперативного управління і буде охарактеризована при розгляді конкретних питань.
Структура бюджетного процесу містить три складові: бюджетне планування, виконання бюджету та складання і затвердження звіту про його виконання. Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд та затвердження.
Бюджетне планування є стрижневою основою бюджетного процесу. Бюджет затверджується органами законодавчої і місцевої представницької влади. Який бюджет затверджений, такий і виконується. Певні корективи в процесі виконання можуть бути внесені, однак аксіомою є те, що коли затверджено необґрунтований, недоцільний і неефективний бюджет, то за умови найкращого його виконання він не стане кращим — усі його негативні сторони залишаться. Тому всі проблеми бюджету мають вирішуватись у процесі бюджетного планування. Саме тому в кожній країні йому приділяється величезна увага з боку всього суспільства. Це виявляється у висвітленні його в пресі, його доступності кожному громадянинові, всебічному обговоренні в органах законодавчої влади, прискіпливому вивченні в різних комісіях, в експертизі фахівців та ін.
Рівень бюджетного планування залежить від багатьох чинників. По-перше, він визначається чіткістю формулювання цілей і завдань, які вирішує та чи інша країна. Не може бути просто доброго чи поганого бюджету. Його якість визначається саме тим, як він забезпечує реалізацію поставленої мети. Один і той самий варіант бюджету може бути по-різному оцінений з позицій різних цілей і завдань. Нечіткість їх формулювання або взагалі відсутність веде до невизначеності бюджету, неможливості його оцінки. З позицій бюджетного менеджменту така ситуація є неприпустимою, бо неможливо раціонально управляти бюджетним процесом, не знаючи, чого треба досягти. Формулювання цілей і завдань — класична вимога менеджменту, його визначальна основа.
По-друге, рівень бюджетного планування залежить від достовірності інформації, яка використовується при розрахунках проекту бюджету. Можливі два варіанти збору цієї інформації. Перший — отримання планових показників від різних міністерств і відомств, підприємств і організацій. Але для цього потрібне законодавче регламентування режиму надання інформації, який не порушував би комерційної таємниці. Також слід передбачити вірогідність подання недостовірної інформації як через її приховування, так і зважаючи на відомчі інтереси. Тобто такий варіант, який можливий в умовах адміністративної економіки, потребує постійного контролю вхідної інформації. Другий варіант полягає в накопиченні й обробленні відповідної інформації безпосередньо органами оперативного управління бюджетом. Цей варіант теж досить складний щодо реалізації, адже інформація збирається тільки за фактичними звітними даними. Спрогнозувати планові показники дуже важко, але потрібно і можливо.
По-третє, рівень бюджетного планування залежить від його методології. Сучасна світова фінансова наука розробила безліч статистичних і економіко-математичних методів прогнозування і планування, які поки що не застосовуються в Україні. Склалася взагалі досить парадоксальна ситуація — у спадщину від планової економіки ми дістали досить низький рівень методології планування, у тому числі й бюджетного.
Існують три методи планування показників бюджету: метод прямого розрахунку, нормативний і аналітичний. Метод прямого рахунку передбачає обчислення показників бюджету виходячи з реальних потреб і показників за окремими статтями доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові. Він досить громіздкий і трудомісткий, оскільки передбачає максимальну деталізацію розрахунків, але водночас він і найточніший. Нормативний метод ґрунтується на використанні норм і нормативів, установлених як для детальних, так і узагальнених показників. Аналітичний метод, що передбачає обчислення планових показників на основі з'ясування впливу на них різних чинників, зводиться до моделювання бюджетних показників. При плануванні видатків може також використовуватись програмно-цільовий метод.
Бюджетне планування в цілому як складання фінансового плану ґрунтується на балансовому методі. Бюджет не може бути незбалансованим. Дефіцит бюджету аж ніяк не означає його незбалансованості, оскільки встановлюються джерела фінансування цього дефіциту, якими є державні позики чи емісія грошей. При цьому вибір стратегії збалансування бюджету є надзвичайно важливим елементом бюджетного менеджменту.
Можливі три варіанти збалансування бюджету у разі нестачі коштів. Перші два — скорочення видатків або збільшення податкових чи неподаткових надходжень — пов'язані із недопущенням дефіциту, третій полягає у встановленні джерел покриття дефіциту бюджету. Кожний із варіантів передбачає безліч варіацій і може використовуватись як окремо, так і в комплексі з іншими. При цьому дуже важливо, якій фінансовій стратегії віддається перевага — «податковим» чи «позичковим» фінансам.
Отже, можна зробити висновок, що бюджетний процес як предмет бюджетного менеджменту є досить складним і багатоплановим явищем. За показною, на перший погляд, простотою стоїть дуже копітка робота, яка вимагає не тільки певних знань і навичок, а й широти кругозору, вміння швидко і правильно реагувати на всі зміни в суспільстві й економіці, тобто потребує дуже високої кваліфікації від магістрів державного управління. Бюджетний процес — серцевина всієї системи державного регулювання ринкових відносин, і від того, як він налагоджений, багато в чому залежить рівень розвитку країни.
Список використаної літератури:
1. Арутюнов В. X., КірикД. ТІ., Мішин В. М. Логіка. 144 с. Береза А. М. та ін. Електронна комерція. 326 с.
Завантажити реферат