Сторінка
1

Обіг цінних паперів - укладання та виконання угод щодо цінних паперів

Кожна держава, яка утворилася на теренах колишнього СРСР, отримала в спадщину планову економіку. Ресурсів на утримання нерентабельних підприємств Україна не мала, а ринкові перетворення в економіці вимагали змін в структурі управління підприємствами. Тому держава запропонувала переважній більшості підприємств єдиний шлях до “нового управління” – акціонування, намагаючись тим самим передати акціонерам процес управління підприємством. За рахунок “планової” приватизації держава розраховувала отримати “відповідального господаря” та підняти економіку. Напевно акціонування - не найкращий шлях зміни форми господарювання для малих підприємств, таких як перукарня, магазин тощо. Та й підприємства використовували емісію цінних паперів не з метою залучення інвестицій, а для перетворення державної форми власності в приватну. Нажаль, у даному випадку “не було враховано не тільки головний постулат суспільного процесу - наступність розвитку, а й те, що країна . більше семи десятиріч будувала свою економіку на антиринкових засадах” (виступ Президента України "Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє" на науковій конференції 16 листопада 2000 року).

Так чи інакше, пересічному громадянинові України довелося мати справу з цінними паперами, які він отримав в процесі тотальної приватизації в обмін на приватизаційні сертифікати. На сьогодні акції становлять найбільш вагомий сегмент ринку цінних паперів (98.4%) (за виключенням державних цінних паперів та векселів) (решту цінних паперів складають облігації підприємств та інвестиційні сертифікати. Станом на 01.07.2000 загальна номінальна вартість акцій, облігацій підприємств та інвестиційних сертифікатів складала 37,36 млрд.грн.). Однак розібратися в складних процесах обігу цінних паперів досить важко.

Відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” обіг цінних паперів - укладання та виконання угод щодо цінних паперів, яке не пов'язано з їх випуском.

Отже, спочатку необхідно розібратися: що таке цінні папери?

На це питання є безліч відповідей. А чи варто взагалі встановлювати визначення цінних паперів? Саме за таким сценарієм (без визначення поняття цінного паперу) і будувалося радянське загальне законодавство, яке в цивільному кодексі УРСР визнало, що “таке” може існувати (стаття 129,147 Цивільного кодексу України). Добра радянська комедія “Зигзаг удачи” з Євгеном Леоновим багато років рекламувала державні облігації. Справді, чи варто було для єдиного емітента-держави описувати цінні папери, які, до речі, були на пред’явника? Малоймовірно, аби хтось уявляв тоді, що в 2000 році в Україні буде 35 тисяч акціонерних товариств, і кожний другий в Україні буде акціонером.

В чому ж проблема з визначенням цінних паперів?

Іноді цінні папери в якості об'єкту цивільно-правових відношень намагаються визначити як майно, іноді - як річ, іноді - як безтілесне майно (Мурзин Д.В. Ценные бумаги - безтелесные вещи М.: Статут, 1998.). Законом України “Про цінні папери та фондову біржу” визначено, що “цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам” (стаття 1 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”).

Таким чином, як об'єкт цивільно-правових відносин спеціальним законодавством цінний папір визначено певним “документом”. Документ за Законом України ”Про інформацію” може бути в паперовій формі або на інших носіях (стаття 27 Закону України ”Про інформацію” Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві).

Отже, якщо цінний папір - це не майно, а документ, що посвідчує певні зобов’язання емітента, то як застосовувати щодо цінних паперів договір купівлі – продажу, дарування, міни, які передбачають перехід права власності саме майна (глави 20,21,22 Цивільного кодексу України)? Чи необхідно в цьому випадку застосовувати при продажу цінного паперу принципи уступки вимоги і переводу боргу (глава 17 Цивільного кодексу України)?

А якщо цінний папір - це майно, чи може майно щось засвідчувати? Чи можуть цінні папери існувати в електронному вигляді? Чи можуть існувати в Україні електронні фондові біржі?

Відповідно до визначення, цінний папір є документом, що засвідчує певні права та відносини. Правові особливості появи цінних паперів були описані у Фінансових ризиках №3, 2000. Можливо порівняти цінні папери, наприклад, із договором між їх власником та особою, яка їх випустила. Однак, якщо емітента цінного паперу вже немає, паперові цінні папери можуть мати вартість тільки для нумізматів.

Якщо цінний папір - це “грошовий” документ, чи можливо поставити знак рівності між цінними паперами та грошовими коштами? Напевно це можливо, якщо було б правомірно розглядати грошові кошти як зобов’язання центрального банку країни. Однак, маючи гривню, Ви не отримаєте запрошення на засідання Правління Національного банку України для участі в управлінні монетарною політикою, або маючи долар в кишені, Ви не можете розраховувати на дивіденди.

Разом із бажанням застосувати норми загального законодавства щодо вирішення суто технологічних проблем обігу цінних паперів досить тривалий час існувала проблема реєстрації цінних паперів як фінансових інструментів. Наприклад, у процесі реєстрації емісії простих і привілейованих акцій акціонерного товариства всі ці фінансові інструменти реєструвалися під одним державним номером (аналогія - центральний банк країни виготовляє долари, марки, фунти під назвою ліра!!!). Або кожна нова емісія простих акції акціонерного товариства реєструвалася під різними державними номерами (аналогія - в магазині за товар необхідно сплатити 2 купюри по 20 грн. випуску 1994 року та 3 купюри по 20грн. випуску 1996 року!!!).