Сторінка
5

Обіг цінних паперів - укладання та виконання угод щодо цінних паперів

На сучасному фаховому фондовому ринку угоди дуже рідко укладаються шляхом одночасного підписання обома сторонами двостороннього письмового документа. Частіше укладання угод здійснюється за допомогою сучасних засобів електронного зв`язку. На сьогодні в Україні будь - яка угода (окрім дрібно-побутових) має бути укладена письмово. Ця обставина практично унеможливлює розбудову в Україні сучасних електронних торгівельних систем і фактично перетворює такі електронні системи у “електронну дошку оголошень”. Досвід інших країн доводить, що все можливо вирішити технологічно шляхом застосування відповідних стандартів електронного документообігу, однак виникають проблеми суто правові. Нажаль, в Україні ці проблеми здебільше згадуються, а не вирішуються.

Результатом першого етапу обігу цінних паперів є упорядкування кожним із її учасників документів, що відбивають факт укладання угоди і її головні параметри.

Угода повинна бути складена юридично грамотно, оскільки від цього залежить дійсність угоди (Посполітак В. Поняття угоди та умови її дійсності. Цінні папери України №47, 2000) і її виконання. Після підписання - “Pasta servanda sunt” (лат. угоди повинні виконуватися).

Укладання угоди - це тільки початок серії складних і комплексних процедур, що повинні бути здійснені до моменту, коли цінні папери з’являться, нарешті, у власності покупця, а кошти остаточно надійдуть у розпорядження продавця. До цього терміну протягом усіх етапів виконання угоди власником проданих цінних паперів залишається продавець. Це правило стає актуальним тоді, коли на період між укладанням і виконанням угоди припадає виплата дивідендів або інша важлива подія.

День укладання угоди позначають у фаховій літературі буквою "Т" (від англійського слова "trade" - "угода"). Якщо виконання угоди цілком завершилося на третій робочий день після дня її укладання, то кажуть, що угода завершена в день "Т+3".

Виконання угоди - другий етап

Етап виконання угоди складається з декількох взаємопов’язаних процедур. Здається, виконати угоду дуже просто. Продавець передає покупцю своє майно – цінні папери, а покупець передає продавцю свої кошти (або за договором міни - майно). Однак цінні папери можуть бути в різних формах – документарній і бездокументарній (Особливості обліку прав щодо цінних паперів, випущених в різних формах вже були розглянуті в Фінансових ризиках №3, 2000 в статті “Ринок цінних паперів і інвестиції. Правові особливості обігу цінних паперів українських емітентів на іноземних фондових ринках”, Хоружий С.Г.). А документарні цінні папери, у свою чергу, можуть бути в Україні іменними та на пред’явника (згідно статті 1 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”). Враховуючи це, розглянемо виконання угоди щодо цінних паперів з позицій:

1. переходу права власності на цінний папір;

2. реалізації власником цінного паперу зобов’язань емітента, закріплених цінним папером.

Бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір (відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”). Без зберігачів виконання угод стосується тільки цінних паперів, випущених у документарній формі.

Виконання угоди щодо цінних паперів на пред’явника.

В Україні в обігу знаходиться невелика кількість випусків цінних паперів на пред'явника. Всього таких випусків 159 на суму 289 млн. грн. за номіналом.

Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на цінний папір на пред’явника є сертифікат (відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” Сертифікат - бланк цінного паперу, який засвідчує право власності на цінний папір). Виконання угоди щодо цінних паперів на пред’явника здійснюється досить просто (малюнок 3). Документарні цінні папери на пред’явника є яскравим прикладом сполучення зобов'язальних і майнових прав. Момент передачі цінних паперів на пред'явника новому власнику є і моментом, коли зобов'язання емітента цінних паперів також переходять до цього ж власника. Процес переходу прав на цінний папір на пред’явника відбувається “миттєво” шляхом передачі сертифікату цінного паперу від продавця покупцю (згідно ст.5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” “Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів”).

Сам власник повинен вести облік зобов’язань емітента, закріплених цінним папером. Власник сам повинен знати, коли проводяться збори, коли виплачуються дивіденди, як і де отримати інформацію про діяльність товариства - річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів тощо.

Для цінних паперів на пред'явника навіть можна б було здійснити поставку проти платежу (ППП) шляхом передачі грошових купюр проти передачі документарних сертифікатів. Використовуючи принцип поставки проти платежу, можливо суттєво знизити ризики виконання угод.

Однак, якщо стосовно грошових купюр існує технологія їх перевірки на справжність, то така ж система відносно цінних паперів на пред'явника в Україні відсутня.

Не менш важливою проблемою обігу цінних паперів на пред’явника є проблема розповсюдження інформації. Для інвестора важливо знати, що емітент дійсно існує, його емісія зареєстрована у встановленому порядку. Цю інформацію він повинен знаходити самостійно. Нажаль, в Україні не існує прозорої системи інформування інвесторів стосовно діяльності емітентів цінних паперів на пред'явника.

Таким чином, в Україні існують суттєві ризики виконання угод щодо цінних паперів на пред'явника, які в першу чергу стосуються покупців таких цінних паперів. Існування цих ризиків вимагає вирішення проблем: