Сторінка
2

Непрямі методи податкового контролю

Обсяги реалізації та придбання продукції передбачено розраховувати на підставі інвентаризації запасів продукції на початок та кінець звітного періоду.

Отже, метод економічного аналізу базується на взаємозв'язках різних показників фінансово-господарської діяльності платника.

Для розрахунку сум податкових зобов'язань непрямими методами використовуються:

- метод економічного аналізу;

- метод розрахунку грошових надходжень;

- метод зіставлення доходів і витрат платника;

- метод аналізу інформації про доходи та витрати платника.

Розглянемо кожний з указаних методів більш детально. Метод економічного аналізу застосовується для оцінки окремих елементів податкової бази, а саме:

а) обсягів виробництва і реалізації товарів;

б) матеріальних і нематеріальних витрат;

в) приросту активів платника;

г) витрат на оплату праці;

д) обсягів реалізації та придбання продукції.

Показники обсягів виробництва та реалізації продукції можутьбути розраховані виходячи з виробничих потужностей підприємства, кількості використаної сировини та матеріалів, енергетичних, водних ресурсів, тари, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації продукції. Наприклад, якщо відомий витратний коефіцієнт сировини та матеріалів на одиницю продукції (40кг/т) і загальний обсяг витраченої сировини (2000 кг), то можна визначити розрахунковий обсяг виготовленої продукції— 50 т (2000 : 40).

Обсяг матеріальних і нематеріальних витратможе бути визначений за допомогою незалежної експертної оцінки. Наприклад, для визначення розміру витрат на придбання об'єктів нерухомості можна використовувати дані бюро технічної інвентаризації та нотаріальних контор або приватних нотаріусів. Недоліком цього методу є те, що дані про ціну придбання, зафіксовані у документах, можуть не збігатися з дійсною ціною, оплаченою платником.

Метод розрахунку грошових надходженьпокликаний визначити обсяги доходів платника, тобто визначаються надходження, які можуть бути включені до виручки платника від реалізації продукції, основних фондів, а також до позареалізаційних доходів. А ці показники, як відомо, включаються до бази для нарахування багатьох податків. Джерелом інформації служать дані про рух коштів на банківських рахунках платника. Разом з цим даний метод не може врахувати всі грошові потоки, які мають місце у процесі готівкових розрахунків. Отже, результати використання цього методу можуть виявитися неповними.

Метод контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осібпередбачає зіставлення суми витрат підприємця з сумою задекларованого ним доходу. Якщо витрати перевищують задекларовані доходи від підприємницької діяльності, а платник не підтверджує їх документально або відмовляється надати інформацію щодо джерела їх отримання, то сума перевищення включається податковими органами до бази оподаткування прибутковим податком.

Метод аналізу інформації про доходи та витрати платників податківбазується на оцінці інших елементів податкової бази, які можуть визначатися податковими органами. Конкретний алгоритм застосування цього методу на сьогодні відсутній.

Рішення про застосування непрямого контролю може бути прийнято виключно керівником податкового органу. У ньому обов'язково має бути зазначена підстава для здійснення перевірки достовірності нарахування податків непрямими методами. Результати такої перевірки оформлюються актом. За результатами розрахунку податкових зобов'язань непрямими методами платнику направляється податкове повідомлення, в якому обов'язково має міститися опис методів, що застосовувалися.

Рішення про нарахування сум податкових зобов'язань непрямими методами може бути оскаржене платником у загальному порядку.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. — 2003. — Квітень— травень. — С. 46—53.

2. Андрущенко В. Л. Фінансова думка заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000. — 302 с.

3. Бентом Й. Избр. соч.: Пер. с англ. — СПб., 1867. — С. 321.

4. Бессон 3. Бюджетньїй контроль во Франции й заграницей: Пер. с франц. — СПб., 1901.

5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова і наук, редагування. В. М. Фе-досова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.

6. Бруно С. Фрай, Райнер Айхенбергер. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою РОСІ // Ринок цінних паперів України. — 2001. — № 2—3. — С. 7, 9.

7. Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. — К.: НІОС, 2000. — 400 с.

8. Вагнер А. О научном мьішлении й популяризации в науке: Пер. с нем. — СПб., 1900. — С. 4.

9. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Германчук П. К., Стефанюк І. Б., Рубан Н. І., Александров В. Т., Назарчук О. І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. — К.: НВП «АВТ», 2004. — 424 с.

11. .Годме П. М. Финансовое право: Пер. с франц. — М.: Прогресе, 1978.