Сторінка
4

Організація податкового контролю

Указане платником у податковій декларації податкове зобов'язання не може бути оскаржене ним в адміністративному або судовому порядку. Якщо у наступних податкових періодах платник самостійно виявив помилки, які мали місце у попередніх податкових деклараціях, то він зобов'язаний подати нову податкову декларацію з виправленими показниками.

2. Податкове зобов 'язання визначається контрольним органом. У цьому разі податкове зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником податкового повідомлення. Контрольний орган може самостійно визначати суму податкового зобов'язання у таких випадках:

• платник не подав у встановлений термін податкову декларацію;

• дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, указаних у податкових деклараціях;

• контрольний орган виявляє арифметичні і методологічні помилки у поданій податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

• контрольний орган є відповідальним за нарахування окремого податку або збору згідно з чинним законодавством з питань оподаткування.

Якщо сума податкового зобов'язання, нарахована контрольним органом, є помилковою, то довести це має платник (за винятком випадків, коли податкове зобов'язання визначається непрямими методами). Але у разі незгоди платника з рішенням контрольного органу щодо суми податкового зобов'язання, він має право оскаржити дії контрольних органів. І якщо всі умови процедури оскарження дотримані, то виконання платником податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, призупиняється до остаточного вирішення питання, такий порядок узгодження суми податкового зобов'язання називається апеляційним.

Суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації або у податковому повідомленні, платник зобов'язаний сплатити протягом десяти днів. У цей же термін погашаються суми податкових зобов'язань штрафних санкцій та пені у разі апеляційного узгодження. Якщо платник не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання в установлений термін, то податковий орган надсилає йому податкову вимогу. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня, що настає за граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання і виникнення права податкової застави на активи платника, а також зобов'язання погасити суму податкового боргу і можливі наслідки у разі невиконання податкових зобов'язань. Друга податкова вимога надсилається не раніше 30-го календарного дня після направлення першої податкової вимоги. У ній додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може міститися повідомлення про дату і час проведення опису активів платника, що перебувають у податковій заставі, а також про дату і час проведення торгів.

Отже, нарахування пені починається з 11-го дня, наступного за днем узгодження податкового зобов'язання.

Якщо платник до початку перевірки його контрольним органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання і погашає його, пеня не нараховується. Виняток становлять такі випадки:

• платник не подав податкової декларації за період, у якому відбулося заниження;

• судом доведено факт злочину з умисного ухилення від сплати податків.

Нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства) платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

У разі часткового погашення нарахування пені призупиняється на сплачену частку.

Розмір пені встановлено з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення податкового боргу або на день його погашення. При цьому для розрахунку використовується більша з двох указаних ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення. Такий розмір пені діє для всіх видів податків і зборів, за винятком пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня не нараховується на пеню та на адміністративні стягнення.

Відповідальність за несвоєчасні розрахунки з бюджетом несуть не тільки платники, а також і банки. Якщо строки зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджету були порушені з вини банку, то такий банк сплачує пеню у розмірі, встановленому для відповідного податку або збору.

З 1998 р. як засіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості встановлено податкову заставу. Це будь-які активи платника, які перебувають у його власності на момент виникнення права податкової застави, а також будь-які інші активи, на які платник придбає права власності у майбутньому до моменту погашення його податкових зобов 'язань. Платник, майно якого перебуває у податковій заставі, зобов'язаний узгоджувати операції із закладеними активами з податковим органом.

Винятковим засобом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів платника. Це заборона платнику здійснювати будь-які дії з активами, які підлягають арешту, крім дій щодо їх охорони, зберігання і підтримання в належному функціональному і якісному стані. Арешт активів може бути повним і умовним. Повний арешт передбачає беззаперечну заборону платнику здійснювати операції з активами, при цьому можливе їх тимчасове вилучення. У разі вилучення активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їхніх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про вилучення. Умовний арешт передбачає обмеження прав платника щодо здійснення операцій з активами, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника податкового органу на будь-яку операцію.