Сторінка
2

Бюджетний менеджмент

Якщо слова латинського походження «адміністрація», «адмініструвати» в значенні управляти, керувати, завідувати були відомі вже стародавнім римлянам, маючи більш ніж двохтисячолі-тню історію, то їх сутнісний аналог — «менеджмент», навпаки, має недавнє і штучне походження. Колись у своєму первісному значенні це слово означало «мистецтво верхової їзди або вміння правити кіньми». У сучасному розумінні воно означає управління людьми з метою розв'язання господарських та інших завдань на основі науково обґрунтованих принципів і раціональних мотивацій діяльності.

Зазвичай термін «менеджмент» асоціюється з іменем Фредеріка Тейлора, який створив систему наукових положень і зробив першу спробу перетворити менеджмент у професію. Тема державного менеджменту загалом і бюджетного зокрема активізувалася у другій половині XX ст. й особливо у зв'язку з виходом у США бестселера Девіда Осборна і Теда Габлера «Переосмислення уряду: як дух підприємництва трансформує державний сектор». Згадані економісти належать до піонерів нової теорії державного менеджменту, один із постулатів якої полягає в пошуках небюрократичних стимулів формування бюджету на конкурентних засадах функціонування бюджетних установ .

Ми звертаємо на це особливу увагу наших читачів — сьогодні протиставляти, як це робили раніше, ринкове і неринкове (державне фінансове господарство) середовище вже неможливо і недоречно. Так само як економіка поступово набуває соціальної орієнтованості і далеко не завжди керується виключно мотивами максимізації прибутку, так і в державне фінансове господарювання все більше проникають ринкові елементи. Фінансова результативність діяльності держави вимірюється не стільки кількістю витрачених нею коштів, скільки отриманим ефектом. Центральним у системі бюджетного менеджменту є питання такого контролю над державними фінансами, який спрямований не на обов'язкову мінімізацію видатків чи максимізацію доходів, а на збирання й витрачання коштів з ефективністю, по можливості, максимально близькою до приватного сектору. Розробники сучасних технологій бюджетного менеджменту ставлять перед собою завдання поширити на бюджет базові підходи ринкової економіки, що стимулюють ініціативу, раціональність, доцільність.

Серцевиною сучасних теоретичних уявлень про економіку є догмат, що економічна наука — це вчення про сукупність методів розподілу (алокації) та перерозподілу обмежених ресурсів між альтернативними застосуваннями, а також про господарські та соціальні ефекти, породжувані розподільними й перерозподільними процесами. Іншими словами, економічна наука — це та з суспільних наук (на Заході їх називають гуманітарними), що вивчає способи, за допомогою яких суспільство здійснює вибір стосовно використання обмежених ресурсів для задоволення необмежених потреб. Отже, серцевину управління економікою і фінансами становить чинник дефіцитності ресурсів та імператив вибору.

Відповідно домінантний чинник бюджетного менеджменту як процесу вибору, приймання рішень і відповідних їм дій — іманентна скінченність фінансових ресурсів, розподіл яких між численними претендентами на бюджетні кошти набуває дуже значної суспільно-державної важливості. Бюджетний менеджмент як на державному рівні, так і в межах окремого відомства чи установи виконує роль цивілізованого механізму управління розподілом обмежених коштів між безліччю застосувань без надто гострих політичних конфліктів чи руйнівних соціальних потрясінь. Технології бюджетування, бюджетного планування, контролю та аудиту, про які йдеться в підручнику, підпорядковані саме цим засадам.

Сучасний бюджетний менеджмент розвивається на основі принципів і процедур творчого вирішення проблем фінансування державного сектору. У цьому контексті у підручнику розглядається світовий досвід удосконалення бюджетних процедур і технологій. Вивчення його допоможе зрозуміти, що вчення про державний бюджет на Заході створене на основі методології, породженої ринковими та демократичними ідеями, спирається на постулат відповідальності властей перед істинними власниками і розпорядниками бюджетних коштів — платниками податків, народом у цілому. У центрі західних моделей економіки і державних фінансів інтереси людей — громадян і споживачів. Цим імперативам підпорядковані як теоретичні тлумачення фінансових явищ, так і технології практичної бюджетної роботи.

Крім суто прагматичної інформації про побудову бюджету й організацію бюджетного процесу, специфіку бюджетної роботи в Україні, уважний читач знайде в підручнику амальгаму ідей і знань, що розкривають досягнення світової теорії та практики бюджету і бюджетного менеджменту. У результаті формуються уявлення про оптимальний, за певними критеріями, бюджет і прийоми управління ним, що в сукупності відповідають вимогам інформованих, суспільне свідомих виборців та кваліфікованих, державне мислячих офіційних осіб, які приймають бюджетні рішення. Ідеальна модель бюджетного менеджменту передбачає дотримання правил формування й виконання бюджету на основі загальноприйнятих принципів, які відповідають цінностям демократичної і правової держави, громадянського суспільства, ринкової економіки. До цих принципів, сформованих у процесі еволюції фінансової теорії та практики як фундаменту побудови бюджету й організації бюджетного процесу, належать повнота, єдність і періодичність бюджету, його реальність, прозорість і відкритість.

Повнота бюджету означає не тільки повне зосередження в бюджеті доходів і видатків, а й делегування фінансовим органам повноти повноважень і відповідальності щодо надходження та витрачання бюджетних коштів, що і входить, власне, до завдань бюджетного менеджменту.

Єдність бюджету передбачає необхідність співвіднесення видаткової та дохідної частин бюджету, а також документоване зведення всіх статей видатків і джерел доходів до єдиного всеохопного кошторису.