Сторінка
2
—Треба визначити адміністративну відповідальність за збір і витрачання державних коштів.
—У бюджетній документації показати загальне сальдо з аналітичною таблицею, складеною на основі бюджетних оцінок.
—Разом із бюджетом слід подати дані про стандарти бухгалтерського обліку.
— Необхідно дотримуватися правил щодо періодичності та своєчасності звітності.
— Підсумкові бюджетні рахунки мають бути підготовлені не пізніше ніж через 12 місяців після закінчення фінансового року, відповідати високим вимогам повноти й надійності та бюджетним асигнуванням, пройти аудиторську перевірку незалежним зовнішнім аудитором.
Незалежні гарантії достовірності
— Результати зовнішнього аудиту слід повідомляти законодавчим органам та застосовувати коригуючі заходи.
— Стандарти проведення зовнішнього аудиту повинні відповідати міжнародним стандартам.
— Методи і розрахунки, використані під час підготовки мак-роекономічних прогнозів, необхідно обнародувати.
Обсяг діяльності органів державного управління визначається за сумою державних видатків. У цьому зв'язку серйозні проблеми з прозорістю може створити роздільний порядок визначення величини і розподілу видатків, фінансованих із державного бюджету і за рахунок іноземної допомоги, зловживання резервами на непередбачувані видатки, а також розрахунку показників самого бюджету — з урахуванням чи неврахуванням позабюджетних коштів. Тому для забезпечення належної прозорості бюджетного менеджменту ключове значення мають три умови: дотримання принципу повноти бюджету, тобто повна аналітична інформація про діяльність, фінансовану з бюджетних і позабюджетних джерел; чітко визначена правова основа оподаткування з метою обмеження адміністративного втручання в застосування податкового законодавства (що може трансформуватися в адміністративне свавільство); високі етичні норми поведінки персоналу, передбачені міжнародним Кодексом поведінки державних посадових осіб, прийнятим ООН у 1996 р.
У сфері оподаткування в контексті вимог транспарентності важливим є питання так званих податкових видатків. Під ними розуміють різні вилучення із податкової бази1, а також знижки з валового доходу, податкові кредити, зниження податкових ставок, прискорену амортизацію, відстрочення сплати податків. Отже, по суті, під назвою податкових видатків мають на увазі податкові пільги або упущені доходи. Так, у Німеччині дані про податкові видатки за два попередні, поточний і наступний роки наводяться в статті «звітність із субсидування», що відображає всі форми федеральної підтримки як шляхом прямих видатків, так і податкових видатків або пільг.
За своїм економічним впливом податкові видатки ідентичні субсидіям або програмам видатків для тих осіб і корпорацій, на які поширюється пільговий режим оподаткування. Але сама назва «видатки» підкреслює зворотний бік кожної пільги як форми скорочення державних доходів. До того ж точне кількісне визначення податкових видатків порівняно з «еталонною» потенційною податкоспроможністю, відхилення від якої і вважаються видатками, підвищує прозорість бюджетної сфери в цілому.
Оцінка і звітність за податковими видатками регулярно публікується в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). США і ФРН стали першими країнами, які починаючи з 1967 р. відображають у бюджетній звітності інформацію про податкові видатки. Крім США і Німеччини, сьогодні інформація про податкові видатки передбачена законами в Австралії, Австрії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Фінляндії, Франції і в деяких інших країнах. У ФРН у федеральній бюджетній звітності про субсидування за кожною статтею податкових видатків перераховуються доходи, недоодержані федеральним бюджетом, а також бюджетами земель та інших територіальних органів. Звітність класифікує всі податки за галузевими ознаками їх походження, а в межах галузі — за типами податків. Звітність із субсидування (податкових видатків) подається в бундестаг, де розглядається в різних комітетах, а також перевіряється федеральною аудиторською інстанцією. Незалежні дослідницькі інститути проводять власний аналіз динаміки, економічного впливу та ефективності податкових видатків і прямих субсидій.
Отже, у розвинених країнах Заходу податкові видатки (пільги), зважаючи на їх вплив на величину державних доходів, перебувають під особливим контролем. Гострою є проблема податкових видатків і в країнах із перехідною економікою. Наприклад, в Україні через податкові пільги бюджет втрачав до останнього часу майже половину потенційних доходів.
Контроль ефективності. Структуроване за інстанціями оформлення фінансових рішень і операцій необхідне для функціонування державного механізму. Про апаратно-процесуальну діяльність можна сказати те саме, що і про державне регулювання соціально-економічної сфери взагалі. Як можлива неефективність державного втручання не перекреслює доцільності такого втручання в необхідних випадках у принципі, а свідчить про необхідність зробити його більш ефективним, так і надмірна інколи зафор-малізованість чи громіздка процедура приймання рішень не означає їх непотрібності, а лише створює привід до їх раціоналізації.
Підзвітність — важлива умова демократії з тим, однак, притаманним бюрократичному середовищу недоліком, що воно створює атмосферу пасивності, тяганини, прагнення одних чиновників перекласти відповідальність на інших. По суті, право вето має будь-який апаратний працівник. Для типового бюрократа ліпше пропустити можливу вигоду для державної організації, ніж прийняти ризиковане для особистої кар'єри рішення. Тому не раз звучали справедливі звинувачення, що бюрократію більше турбують проблеми самозбереження, ніж суспільне ефективне виконання своїх функцій. На основі поведінкових мотивацій бюрократії розроблена так звана економічна теорія бюрократії, класиком якої вважають американського економіста Вільяма Нісканена.
Громадянське суспільство за своєю природою передбачає контроль над владою. По суті, в умовах розвиненого громадянського суспільства відносини між громадянами і державою мають договірний характер — громадяни сплачують податки, а державні структури за їх рахунок беруть на себе обов'язок належним чином захищати інтереси громадян у тих сферах, де індивідуальні зусилля чи самодіяльні суспільні організації не здатні їх забезпечити (оборона, правопорядок, судочинство тощо). Проте навіть у демократичних країнах існує проблема контролю над діями представників державної влади. Тому суспільству необхідно мати знаряддя впливу на бюрократію, якими є контроль ефективності та аудит. Вони забезпечують певну підконтрольність і прозорість дій функціонерів державних органів. Коли державні фінансові ресурси перебувають у розпорядженні бюрократичного апарату, особливо актуальним стає раціональне їх використання за допомогою методів, що дістали назву контролю ефективності.
Завантажити реферат