Сторінка
2

Ринок фінансових послуг

Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник").

Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний середньоринковому.

Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні "). Воші характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких ви-сокоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних'' (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.

2. Інструменти страхового ринку

Страховий продукт конкретизується в послузі щодо страхового захисту - в "страховій послузі". Страхова послуга може не бути страховим товаром, якщо вона не продається і не купується на ринку; і відповідно є страховим товаром, якщо вона виробляється страховиками для продажу і цей продаж стає регулярним.

Таку ж точку зору має й російський вчений О.М.Зубець, який стверджує що страховий продукт - це набір послуг з попередження і ліквідації наслідків конкретного переліку несприятливих подій, визначених у договорі страхування, що надається компанією клієнту. Головний зміст продукту - відшкодування збитку при настанні страхової події, що виражається у визначеному наборі основних послуг.

Цю тезу також підтримують і російські вчені Юлдашев Р. та Шаплико Д. Вони доводять, що страхова послуга є специфічним товаром страхового ринку, який являє собою страховий захист майнових інтересів клієнта від збитків, які є наслідком страхових випадків. Структура відносин страхової компанії з клієнтами, яка представлена на рис. 1, допоможе розрізнити дані поняття.

Купівля-продаж є сутністю ринкових відносин між страховиком та страхувальником, в результаті чого страхувальник отримує страхову послугу. Так, за висловлюванням вчених Коломейко В., Казей І. та Намсараєва Д., страховий товар - це створена працею суспільна корисність, яка призначена для еквівалентного обміну на ринку на інший товар .

Його можна розподілити на три групи:

- страхові товари, які призначені для реалізації на сегменті перестрахування,

- страхові товари, які пропонуються страховиком в якості інституціонального інвестора,

- інші страхові товари, які пропонуються страховиком зацікавленим особам в рамках діяльності, що не суперечить чинному законодавству.

Наприклад, надання консультаційних та експертних послуг, реалізація ревентивних заходів.

Неважко помітити тісний рівень взаємозв'язку між цими трьома групами: стійке зростання страхових премій, збалансований страховий портфель дозволяють страховій компанії проводити активну інвестиційну діяльність, результати якої впливають на конкурентноздатність товарів першої і частково другої груп. Страхові товари третьої групи сприяють забезпеченню стабільності та надійності страховика, впливають на нетто-ставку страхових тарифів.

За висловлюванням вітчизняного вченого Базилевича В.Д., саме поняття "страховий захист" є специфічним товаром, що купується та продається на страховому ринку і забезпечує стабільність ринкових відносин у цілому й фінансово-кредитних відносин зокрема.

Страхову послугу слід обов'язково розглядати як товар. Споживча вартість якого ґрунтується на об'єктивній потребі у страховому захисті, що його відчувають громадяни і суб'єкти господарювання (особливо в умовах ринкової економіки). Мінова вартість же відоб­ражає витрати страхової компанії на надання страхової послуги певного виду. Виходячи із вартості встановлюється ціна на страхову послугу.

Варто пам'ятати, що особливість страхової послуги полягає в тому, що усвідомлення потреби в страховому захисті у споживача або виражено слабко, або відсутнє. В той же час страхова послуга володіє високим ступенем корисності для споживачів (всіх або окремо вибра­них страховиком сегментів).

Існують різні класифікаційні ознаки розподілу страхових продуктів, (серед них виділимо декілька.

За рівнем інноваційності:

Принципово нові страхові продукти :

- Для світового страхового ринку продукти, аналогів яким немає в жодній країні; ніким дотепер не розроблялися ні правила страхування, ні типова документація, не розраховувалися тарифи.

Для національного страхового ринку - ситуація, коли жоден національний страховик не має ліцензії по виду страхування (продукту), нетрадиційному для даної країни, але який існує в інших країнах.

Частково нові з погляду на об'єкт страхування. страховий механізм в принципі вже є і юридичне страхування.

Наприклад існує страхування відповідальності працівників. Воно законодавче регламентовано; багато страховиків, у тому числі, можливо, і дана страхова компанія, мають ліцензії. Інноваційність буде полягати в тому, щоб застосувати існуючий механізм до нової професії, яку ще ніхто не страхував.

- з погляду ризику - яку-небудь групу об'єктів за цим видом страхування вже страхують багато компаній (наприклад, майно від пожежі, повені, протиправних дій), однак ніхто дотепер не пропонував страховий захист від якогось специфічного ризику (наприклад, від цунамі).