Сторінка
1

Характеристика кримінальної зацікавленості кредитно-фінансової системи України

Для нормального функціонування економіки необхідна надійна, стабільна і розвинена банківська система, що надасть змогу підприємствам отримати повний набір якісних банківських послуг, починаючи від вчасного здійснення платежів і закінчуючи надання своїм клієнтам кредитів, послуг по операціях з цінними паперами і т.ін. Якщо фінансове положення банка похитнулось, то разом з ним може похитнутися і фінансове положення сотень його клієнтів, що зберігають в даному банку свої грошові кошти. В фінансовій сфері найбільш криміногенною є банківська діяльність.

На сьогодні в Україні функціонує приблизно 230 банків і понад 2000 філій. Практика свідчить, що злочинне посягання саме в цій сфері за останні роки досягли небувалого розвитку. У 1996 р. виявлено злочинів у фінансово-кредитній системі - 3721 (з них у банківській сфері - 2118), у 1997 р. - 6227 (з них у банківській сфері - 4687), за 10 місяців 1998 р. - 7756 (з них у банківській сфері - 5570, тобто зріст на 34,9%). Тільки за 10 місяців 1998 р. порівняно з відповідним періодом 1997 р. кількість злочинів, скоєних злочинними угрупованнями у банківській сфері збільшилась 196,6%. До кримінальної відповідальності за 10 місяців 1998 р. за зловживання і розкрадання коштів у кредитно-фінансовій і банківській системі за справами слідчих органів прокуратури притягнуто 322 особи.

Злочини, що скоюються в банківській сфері або з її використанням можна віднести до одних з найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на самому банку, але і на багатьох інших суб'єктах економічної діяльності і фінансовій системі держави в цілому.

Проблема розкриття і попередження злочинів, скоєних з використанням банківської системи, набуває в останні роки особливої актуальності. МВС України вживаються певні заходи щодо вдосконалення боротьби зі злочинністю у кредитно-фінансовій сфері. Ускладнюється цей процес тим, що економічна злочинність на сьогодні має здебільшого характер організованої зі складною структурою і значно поширила свій вплив на фінансово-кредитну систему.

Географія розповсюдження злочинів у фінансово-кредитній системі по Україні досить широка. Найбільша їх кількість виявляється у Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Луганській, Львівській областях та м.Києві.

В останні роки відбувається поширення способів протизаконної діяльності у банківській сфері.Одним з найбільш розповсюджених до недавнього часу способом була видача кредитів новоствореним невеликим комерційним структурам або приватним особам без оформлення відповідним чином забезпечення кредиту. За допомогою службових осіб банка створювалася правдива "легенда" про об'єктивні причини неповернення кредиту, в зв'язку з чим термін погашення кредиту неодноразово продовжувався, що надавало боржнику можливість краще підготуватися до перевірок тощо. Значно більшого розповсюдження отримали розкрадання кредитів позичальниками без участі службових осіб банку. Такого роду злочини звичайно ретельно підготовлені і призводять до втрати банками великих грошових сум. При оформленні гарантій або доручень достатньо широке розповсюдження набули підроблені гарантійні листи від імені великих банків, а також надання кредитів з оформленням договорів страхування зі страховими компаніями неначебто для забезпечення повернення коштів. В останній час спостерігається розповсюдження привласнення позичальниками кредитних коштів через офшорні зони.

Позичальником (його службовими особами або засновниками) реєструється підприємство в офшорній зоні (тобто в регіоні з пільговим оподаткуванням, а також вкрай спрощеною процедурою реєстрації підприємств і здійснення банківських операцій). До таких регіонів в першу чергу відносяться Кіпр, Панама, Британські Віргінські острови, Острів Мен (Великобританія), окремі регіони Ірландії (Дублін), Гібралтар (Великобританія), Кайманові острова, деякі країни "чорної" Африки, а в останній час і країни Балтії (Естонія, Латвія). Отримав кредит, позичальник перераховує кошти за контрактом з офшорною фірмою за кордон. В подальшому офшорна фірма або постійно використовується в діяльності позичальника (з метою здійснення операцій на закордонних ринках від імені іноземної юридичної особи та укриття частки доходів підприємства позичальника від оподаткування в Україні, залишаючи їх за кордоном), або реєструється позичальником лише для однієї операції (в цьому випадку позичальник з самого початку передбачає неповернення кредиту, поставки за контрактом не виконуються і позичальник за неначебто об'єктивними причинами не може реалізувати бізнес-план, під який отримав кредит і, відповідно, не може повернути кредит).

Так, вібірковими перевірками за 1998 р., проведеними у 18 регіонах країни, виявлено 124 фіктивні фірми, якими протягом 3-ох років через кореспонденські рахунки перераховано поза межі держави понад 63 млн.грн., а також проконвертовано та обернено на свою користь близько 3,3 млн.дол.США і понад 90млрд.російських рублів4. Такі фірми виявляються, як правило, правоохоронними органами. Працівниками банківського нагляду рахунки таких фірм, які відкриваються для здійснення фінансових операцій, не встановлюються і відповідні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю не інформуються. Національним банком України та його регіональними управліннями якщо і направляються до прокуратури та МВС України матеріали, то, як правило, за вимогою і жодного за власною ініціативою.

Викладене дозволяє вказати на такі чинники поширення злочинності у фінансово-кредитній системі:

· відсутність належного контролю за діяльністю комерційних банків з боку Національного банку України;

Це сприяє розкраданню багатомільйонних коштів. Так, для здійснення компенсаційних виплат жертвам нацистських переслідувань до АТ "Градобанк" надійшли 87 мільйонів німецьких марок. Зазначені кошти керівництвом були розкрадені. Повсякденний контроль з боку НБУ за їх використанням не був забезпечений. На даний час банк є банкрутом, грошові кошти власникам не видані, тягар відшкодування збитків ліг на плечі держави.

· неналежний контроль з боку банків за дотриманням кредитних угод та надходженням коштів до бюджету;

· відсутність механізму регулювання грошових потоків готівки і використання їх для підвищення обсягів виробництва у державі, вилучення з тіньового обігу шляхом інкасації;