Сторінка
2

Суб’єкти інвестиційної діяльності

- державний лізинг

- ліцензування і квотування

- антимонопольні заходи

- стандартизація.

Захист національного інвестиційного ринку називається протекціонізмом. Протекціонізм здійснюється за допомогою:

- високих митних зборів на товари, що імпортуються;

- податки на іноземні інвестиції;

- обмеження або заборону ввозу окремих товарів;

- заохочення розвитку національного товаровиробника;

- субсидування національного інвестора;

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості окремих галузей чи регіонів через:

- податкові пільги, чи канікули;

- пільгові кредити;

- державні субсидії;

- заохочення створення підприємств з іноземними інвестиціями, міжнародних концернів і консорціумів, вільних (оффшорних) зон.

Окремим напрямом держаного регулювання є регулювання ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів

3. Фінансово-кредитна система, її вплив на інвестиційний процес.

Фінансово-кредитна система це складна система, куди входять різноманітні структури: банки (національні, комерційні, інвестиційні, ощадні); біржі (товарні, фондові, трудові); торгово-посередницькі фірми; комерційні центри; страхові, брокерські, дилерські компанії; інвестиційні інститути як спеціалізовані учасники фондового ринку; пенсійні фонди.

Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність також через регулювання норми обов’язкових або мінімальних резервів. Цей метод заключається в встановленні комерційним банкам норм обов’язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів, що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов’язкових резервів зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення долі довгострокових кредитів, стимулюючи тим самим інвестиційний процес.

Комерційні банки є фінансово-кредитними установами, які обслуговують рух капіталів та грошей. Функції банків полягають в;

- залучення та розміщення грошових вкладів та кредитів;

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

- випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів);

- купівля, продаж і зберігання цінних паперів;

- придбання права вимоги до поставки товарів і надання послуг, прийняття виконання таких вимог та інкасація таких вимог (факторинг);

- довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами) за дорученням клієнтів;

- надання консультаційних послуг.

- Банки здійснюють перелічені операції у межах, встановлених їхніми статутами та ліцензіями НБУ.

Інвестиційні банки – спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які спеціалізуються на операціях з цінними паперами з метою залучення коштів, здійснення довготермінового кредитування і фінансування підприємств різних галузей народного господарства.

Інвестиційний банк виконує такі функції:

- емісія цінних паперів;

- погодження умов та видів позик (облігацій, акцій);

- випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;

- гарантія емісії (зобов’язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);

- надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам;

- консультаційні послуги.

Значний вплив на розширення інвестиційної діяльності, особливо в перехідний період, має Фонд державного майна України. На ФДМУ покладено:

- захист майнових прав України на її території та за кордоном;

- здійснення повноважень по проведенню приватизації майна загальнодержавної власності;