Сторінка
2
Середньовічне страхування звичайно іменується гильдийско-цеховим, оскільки своїм виникненням воно нерозривно пов'язане з освітою в X-XII вв. у ряді країн (Англія, Німеччина, Данія) гільдій і цехів, що об'єднували в основному за професійною ознакою. Спочатку взаємодопомога закріплювалася в статутах гільдій і цехів в найзагальнішій формі, без визначення розмірів допомоги і круга страхових випадків. Відшкодування збитків або виплата допомоги проводилися з общегильдійськой або загальноцехової каси разом з іншими витратами, або шляхом подальшої розкладки між членами. Поступово організація взаємодопомоги одержала в гільдіях і цехах певніші форми, страхування стає на шлях регулярних внесків, уточнювалися підстави і навіть розміри страхових виплат. Враховуючи, що заняття торгівлею в середні віки було зв'язано з дальніми морськими і сухопутними подорожами і з великим ступенем небезпеки, гильдійськоє взаємне страхування передбачало різноманітні страхові випадки, що відносяться як до особи, так і до майна членів гільдії, розділяючи вже в ту далеку пору страхування на особисте і майнове. У цехах, враховуючи, що заняття різними ремеслами припускало осіле життя, взаємне страхування було направлено переважно на випадки, що безпосередньо зачіпають особу членів цеху, такі як смерть, хвороба і т.д. Характерною межею докапіталістичного страхування, не дивлячись на деякі особливості його прояву в різних соціально-економічних умовах і регіонах миру, є те, що воно було взаємним, тобто члени того або іншого колективу страхували самі себе і не ставили цілі отримання доходів. Виникнення і формування страхового ринку пов'язують з пізнішим періодів в історії людства. Поступово з розвитком виробничих відносин, приходом прогресивніших суспільно-економічних формацій, страхування як вид діяльності з «братської» взаємодопомоги, здійснюваної на безвідплатній основі, перетворюється на один із способів збагачення. Страхування переходить в товарну форму, перетворюється на звичайне комерційне підприємство, починає працювати на ринок. З'являються перші страхові акціонерні і взаємні суспільства. Особливе місце в цьому процесі займає Англія. Перші страхові суспільства виникли тут в 80-і роки XVII в. у області вогняного страхування. Поштовхом, що прискорив розвиток вогняного страхування і утворення страхових суспільств, як прийнято вважати, послужила історична пожежа, що відбулася в Лондоні в 1666 р., який погубив 70 тис. людина. В той же час виникають страхові суспільства у області морського страхування у Франції (1686 р., Париж). Потім страхові суспільства з'являються і в інших країнах: Італії (Генуя – 1741 р.), Данії (1746 р.), Швеції (1750 р.) і т.д. У 1779 р. члени асоціації «Лондонський Ллойд» прийняли «підписний формуляр Ллойда» – формуляр договору морського страхування, що послужив зразком для створення нормативних актів, регулюючих відносини по морському страхуванню в Німеччині, Італії, Голландії, Франції і Україні.Поступово страхування починає застосовуватися в боротьбі з іншими несприятливими чинниками і стихійними бідами, що приносять утрату економіці. У XIX в. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелів і концернів. Один з перших крупних картелів був створений в Берліні в 1874 р.
1.2 Економічний зміст та розвиток страхування
Специфічність страхування, як економічної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат. Страховий захист може бути забезпечений лише при умові, якщо суспільство має відповідні кошти для попередження і відшкодування матеріальних втрат. Звідси виникає об'єктна необхідність обособлення для цієї мети частини валового національного продукту, тобто формування страхового фонду, який являє собою резервний запас матеріальних і грошових засобів для забезпечення неперервності процесу суспільного відтворення і надання допомоги людям на випадок настання надзвичайних подій. Страховий фонд створюється в результаті перерозподілу валового національного продукту. На практиці існує три форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають держава, окремий виробник чи страховик (спеціалізована страхова компанія).
Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація, надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту людей, а з іншого боку ? як вид діяльності, що приносить прибуток.
Страхування має такі характерні риси, які виділяють його з інших економічних категорій: наявність двох сторін: страховика і страхувальника; цільове призначення створюваних грошових фондів та їх витрати лише на покриття втрат в завчасно обумовлених випадках; замкнутість перерозподільних відносин між учасниками страхування; часовий і міжтериторіальний розподіл ресурсів; еквівалентність відносин, тобто поверненість платежів, оскільки вони презначені для виплат спільноти страхувальників. Економічна сутність стравхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії. Страхування виконує такі основні функції: ризикова, так як страхування пов'язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій; попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов'язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події; заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування. Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об'єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника, страхова виплата. Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів з подальшим відшкодуванням збитків, які спочатку здебільшого продавались товариствами взаємного страхування. Найбільш інтенсивно всі форми і види страхування розвиваються в ХХ ст. і воно стає невід'ємним атрибутом ринкової економіки при нерівномірному розвитку страхового бізнесу в окремих країнах і континентах. Революційні події в жовтні 1917 р. внесли і відповідні зміни у ведення страхової справи, так як в 1918 р. вона була оголошена державною монополією. Всі страхові операції здійснювалися Головним управлінням державного страхування при Міністерстві фінансів з єдиними правилами і тарифами по кожному виду страхування. За роки радянської влади страхова справа розвивалася нерівномірно, оскільки державна власність становила до 94% вартості майна, що перебувало на балансах господарських формувань. Держстрах СРСР по суті був монополістом у страхуванні. Протягом 60-70-х років було запроваджено нові види страхування майна, життя та здоров'я громадян. Проте розвиток страхової справи ще сильно відстає від рівня країн з ринковою економікою навіть в умовах незалежної держави, що зумовлює необхідність проведення глибоких економічних реформ, складовою частиною яких повинна бути ефективна система страхування фізичних і юридичних осіб.