Сторінка
2

Знос і амортизація основних засобів підприємства

Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

Ø витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації інших підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації;

Ø кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Відповідно до чинного законодавства суб’єктам підприємницької діяльності пропонується як базу для нарахування амортизації застосувати залишкову вартість основних виробничих засобів, скориговану на суму капітального ремонту понад суми, віднесені на витрати виробництва з поправкою на індекс інфляції.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації. Завдяки прискореній амортизації зменшуються втрати від морального старіння основних виробничих засобів.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних засобів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

,

де А – сума амортизаційних відрахувань, грн ;

Бa- балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок звітного періоду, грн ;

Н – норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Бa=Бз + Пa - Вa - Аa,

де Бa - балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;

Бз – балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному ;

Пa - сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Вa - вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

Аa - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

З наведеної формули випливає, що витрати на придбання основних засобів збільшують балансову вартість відповідної групи з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням , без урахування сплаченого податку на додану вартість, коли підприємство зареєстроване як платник такого податку.

2. Державний борг. Основні причини виникнення та види.

Формування державного боргу безпосередньо пов’язане з погашенням зобов’язань за державним кредитом. Разом з тим, на ці процеси впливають і інші фактори. Так, у випадках коли державні органи управління з тих чи інших причин не виконують передбачені законодавством видатки державного бюджету, на цій основі виникає заборгованість за виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Сума державного боргу перевищує зобов’язання за державним кредитом.

Державний борг – це сукупність зобов’язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди. Нерідко державний борг розглядається як сума строкових боргових зобов’язань уряду, що виражені в грошовій формі. Та таке визначення буде не зовсім повним. Воно не охоплює багатьох платежів, які має виконати держава на підставі минулих подій. Так, воно не включає заборгованість за виплатою зарплати, пенсій, компенсації переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб’єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може виникати і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін. Державний борг виникає не тільки на основі зобов’язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ.

Державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов’язаннями держави на визначені періоди. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, на протязі яких він повинен бути погашений. Поточний борг – це сума зобов’язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році.

За різними оцінками, величина капітального державного боргу України в 2000р. складала від 80 до 84 млрд. грн. До капітального боргу включається як довгострокова, так і короткострокова заборгованість. Кожне з зобов’язань має певний строк і повинно виконуватись відповідно до укладених угод, або умов емісії та реструктуризації цінних паперів. З метою визначення фінансової стійкості держави розраховується коефіцієнт, який показує, як відносяться суми державного боргу до величини ВВП. За різними підходами критичний рівень такого відношення складає від 50% до 100% ВВП. Більш високі його показники вважається несприятливими для забезпечення погашення державною своїх зобов’язань в установлені строки.