Сторінка
2

Особливості обліку у суб”єктів малого підприємництва

1.ТЕОРЕТИЧНІ І НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У СУБ”ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Хто такі суб”єкти малого підприємництва.

Поняття суб”єктів малого підприємництва вперше було введено Указом №456[1] у 1998 році. Одночасно з його підписанням Президент України направив на розгляд до Верховної Ради відповідний законопроект. У зв”язку з прийняттям Закону №2063[2],який набрав чиннності 22 листопада 2000 року, умови віднесення до суб”єктів малого підприємництва значно змінилися (з цього моменту Указ №456 втратив чинність). Отже, розглянемо їх детальніше.

Суб”єктами малого підприємництва є:

-фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і трудових відносин з яких, включаючи членів їх сімей, протягом року перебувають не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн. ;

-юридичні особи - суб”єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу – 500 тис. євро.

Зміни, що торкнулися юридичних осіб, заслуговують на особливу увагу. Так, якщо раніше обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) таких підприємств не повинен був перевищувати 1млн. грн. за календарний рік (виходячи з вимог Указу №456), то у тепершній час обсяг річного валового доходу не повинен бути більше 500 тис. євро (що складає близько 2,37 млн. грн.). З розширенням кола суб”єктів малого підприємництва внаслідок збільшення граничного обсягу валового доходу з”явилися і додаткові обмеження: до суб”єктів малого підприємництва не відносяться ломбарди, суб”єкти підприємництва, які займаються гральним бізнесом, пункти обміну іноземної валюти, виробники та імпортери підакцизних товарів. Незмінним залишилося обмеження за чисельністю найманих працівників – не більш 50 осіб, а також “невіднесення” до суб”єктів малого підприємництва довірчих товариств, страхових компаній, банків, а також суб”єктів підприємницької діяльності, більш 25% статутного фонду яких належить юридичним особам, які не є суб”єктами малого підприємництва.

Як відомо, значна частина суб”єктів малого підприємництва – платники єдиного податку. У багатьох з них виникає питання: чи відобразилася зміна законодавчої бази з питань віднесення до суб”єктів малого підприємництва на обкладанні єдиним податком? Простіше кажучи, чи збільшилася тепер гранична річна виручка єдинників до бажаних 500 тис. євро? Але треба стерегтися – Закон №2063 не є законом про оподаткування. Це означає, що збільшення обсягу виручки (більше 1 млн. грн.), а також обмеження для підприємств сфери грального бізнесу, виробників або імпортерів підакцизних товарів і деякі інші не повинні застосовуватися платниками єдиного податку. Тільки з прийняттям Закону про спрощену систему оподаткування і внесенням до нього зазначених змін для суб”єктів малого підприємництва можливі податкові наслідки.

Не слід плутати суб”єктів малого підприємництва з малими підприємствами. Критерій віднесення підприємств до категорії малих, а саме – чисельність працюючих залежно від галузі, до якої належить підприємство, визначений у Законі №887. Наприклад, установи науки і наукового обслуговування відносяться до малих підприємств , якщо чисельність їх прцівників не перевищує 100 осіб, а підприємства промисловості і будівництва – 200 осіб. Таким чином, підприємство може бути малим і при цьому не відноситися до суб”єктів малого підприємництва, оскільки не виконуються обмеження за

чисельністю (не більше 50 осіб). Такі підприємства, природно, не можуть застосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності.

1.2 Організація документообігу СМП.

Основою бухгалтерського обліку є чітке та обов’язкове документування усіх господарських операцій. При організації документування і документообігу СМП керуються вимогами Закону №996 (4) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Бухгалтерія СМП підприємств повинна створити пакети первинних документів відповідно до завдань обліку за кожною ділянкою (облік основних засобів, матеріальних цінностей, оплати праці, випуску та реалізації продукції, робіт, послуг, тощо)

Для документування господарських операцій СМП можуть застосовувати міжвідомчі форми. Їм також надано право самостійно розробляти первинні облікові документи з урахуванням особливостей господарської діяльності і потреб управління.

Бухгалтерія СМП також повинна визначити шляхи руху первинних документів від моменту створення до передачі в архів або знищення. Для цього розробляється графік документообігу з обов’язковим зазначенням виконавців, відповідальних за перевірку та обробку документів, дати виконання та пункти передачі документів для подальшої обробки, використання та зберігання.

Перевірені дані цих первинних документів реєструються і узагальнюються у облікових реєстрах, склад яких визначається формою бухгалтерського обліку, за допомогою рахунків та субрахунків спрощеного Плану рахунків.

1.3 Спрощений План рахунків бухгалтерського обліку.

Особливості господарської діяльності, різноманітність її видів обумовлюють можливість застосування СМП бухгалтерських рахунків спрощеного Плану рахунків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2000 № 186 «Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку».

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мiнiстерства фiнансiв України 19.04.2001 № 186 Зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 5 травня 2001 р. за № 389/5580

ПЛАН рахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов’язань i господарських операцiй суб’єктiв малого пiдприємництва