Сторінка
10

Управління державними фінансами

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат здійснюється у виді самофінансування, кредитування і державного фінансування.

Самофінансування засноване на використанні власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, При недоліку власних засобів підприємство (організація) може скоротити деякі свої витрати, скористатися позиковими засобами, використовувати операції з цінними паперами.

Кредитування - це такий спосіб фінансового забезпечення відтворювальних витрат, при якому витрати суб'єкта господарювання покриваються за рахунок позички банку, наданої на засадах терміновості, платності і зворотності.

Державне фінансування здійснюється на безповоротній основі за рахунок засобів бюджетних і позабюджетних фондів, формованих на різних рівнях державного керування в процесі розподілу і перерозподілу частини національного доходу. За допомогою такого фінансування держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферами, галузями економіки і територіями країни, між формами власності, окремими групами і шарами населення.

Для забезпечення безперебійного й ефективного фінансування відтворювальних витрат велике значення мають фінансові резерви, роль яких в умовах переходу до ринку значно зростає. Фінансові резерви здатні забезпечити безперервний кругообіг засобів у суспільному відтворенні навіть при виникненні значних втрат або настанні непередбачених подій. Вони можуть створюватися самими суб'єктами господарювання за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), їхніми управлінськими структурами (на основі нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування) і державою (резервні фонди в бюджетах різних рівнів).

Формування великих фінансових резервів у руках суб'єктів господарювання малоефективне з економічної точки зору. Більш доцільним є формування резервів бюджетним методом і методом страхування, тому що тут досягається більш висока оборотність резервуємих засобів.

Висновок

В результаті проведеного дослідження автором були зроблені наступні висновки:

Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між: підприємствами; підприємствами і вищестоящими організаціями; державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджетної системи і фінансуванні витрат; державою і громадянами при сплаті ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні ресурсів; окремими ланками бюджетної системи; страховими організаціями, підприємствами і населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитку при настанні страхового випадку тощо.

Фінанси виконують наступні функції: алокативну; дистрибутивну; стабілізаційну; контролюючу.

Структура фінансової системи країни включає в себе такі скла­дові: Державні фінанси. Фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самовряду­вання. Фінанси суб'єктів господарювання. Фінанси населення. Позабюджетні фонди.

Безперебійне формування фінансових ресурсів, їх найбільш ефективне інвестування і цілеспрямоване використання забезпечується за допомогою фінансового ринку, що являє собою особливу форму організації руху грошових коштів у народному господарстві. Фінансовий ринок діє як у вигляді ринку цінних паперів, так і ринку позичкових капіталів.

Державний бюджет є центральною ланкою фінансової системи. Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу і перерозподілу грошових коштів між виробничою і не виробничою сферами.

В бюджетних відносинах знаходить своє відображення розподільча і контрольна функції фінансів.

Державний бюджет: регулює економічну діяльність: стягуючи податки, стримує одні напрямки, а, субсидіюючи, навпаки, заохочує інші; перерозподіляє доходи; забезпечує соціальне страхування і утримання; забезпечує кредитування, гарантування позик; забезпечує оборону й інші силові структури, освіту, житлово-комунальні послуги, транспорт, охорону здоров'я; впливає на розвиток науки, культури, мистецтва, спорту; впливає на підтримку приблизного балансу між витратами і доходами, а також розподілу витрат між національними пріоритетами.

В останні роки стан фінансових ресурсів країни характеризується не тільки високим ступенем їхньої централізації, але і гострою недостачею як на макро-, так і на мікрорівні.

Основними напрямками вирішення проблеми пошуку фінансових ресурсів країни є реалізація державних програм стабілізації економіки і здійснення спеціально розроблених заходів для фінансового оздоровлення економіки і перебудови системи фінансових відносин у країні. Ці заходи спрямовані на подолання негативних тенденцій у формуванні фінансових ресурсів і на радикальну зміну фінансових відносин шляхом перетворення їх в активний економічний інструмент господарювання.

Додаток 1. Структура фінансової системи України

Джерело – Основи економічної теорії: політекономічний аспект./ Під ред. Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко. К:Вища школа. – Знання, 1997. – 743 с., с.372

Література

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР

2. Бюджетний Кодекс України від 2001.06.21 №2542-III

3. Закон України „Про Державний бюджет України на 1999 рік” вiд 31.12.1998 № 378-XIV

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2000 рік” вiд 17.02.2000 № 1458-III

5. Закон України „Про Державний бюджет України на 2001 рік” вiд 07.12.2000 № 2120-III

6. Закон України „Про Державний бюджет України на 2002 рік” вiд 20.12.2001 № 2905-III

7. Закон України „Про Державний бюджет України на 2003 рік”. Затв. 26 груд. 2002 р. № 380-IV // Голос України. - 2003.- 10 січ. - С. 4-8

8. Наказ Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" № 604 від 27 грудня 2001 року .

9. Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» від 25 грудня 2001 року N 1251/2001

10. Указ президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів”. Київ, 19 вересня 2000 року № 1074/2000

11. Адмiнiстративно-бюджетне управління (1992). Доповідь міжвідомчої робочої групи про процес проведення аудиту контрактів федерального уряду (Вашингтон: Виконавча служба президента)).

12. Аналіз основних напрямків бюджетної політики на 2003 р Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету, Червень 2002р.

13. Бюджетний і Податковий Огляд Січень-грудень 2001 р Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради з питань бюджету Березень 2002р.