Сторінка
1

Нормативно-правове забезпечення прибутку та джерела його формування

1. Правове регулювання прибутку. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

У Законі України «Про під­приємства в Україні» записано: «Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який . здійснює ви­робничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при­бутку (доходу) . На всіх підпри­ємствах основним узагальню­ючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положен­нями визначається роль і місце прибутку в економіці підпри­ємства.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою ви­датків; він являє собою єдину форму його власних нагромад­жень. Податок на додану вар­тість і акцизний збір, які надхо­дять у складі виручки від реалі­зації продукції підприємств, являють собою форми центра­лізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпо­рядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акциз­ного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфе­рі виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із го­ловних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удоско­налення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і немате­ріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між до­ходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особли­вість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї про­дукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не спів­падає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «ви­трати виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття ви­трат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигля­ді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний дохід за його первинного розподілу і на­ступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що ле­жить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий.

Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосеред­німи виробниками понад вартість необхідного продукту. Додат­ковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необ­хідному й додатковому продукті втілено заново створену вар­тість, грошове вираження якої становить національний дохід.

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реа­лізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за прави­льністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена мето­дика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'яза­на з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому фор­мування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської дія­льності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінан­совому менеджменті.

Об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необ­хідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підпри­ємств сфери матеріального виробництва — це частина національ­ного доходу.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорі­єю. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу ва­лового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фі­нансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господа­рювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу бага­тьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи під­приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений держа­вою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визна­чення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установ­лені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибу­ток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структур­них зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових ре­зультатів.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Інші реферати на тему «Фінанси»: