Сторінка
2
Після одержання в 1930 р. ступеня магістра Мід був обраний членом Хертфорд-коледжу Оксфордського університету, що дало йому можливість продовжувати навчання ще протягом року.
Одержавши від Деніса Робертсона запрошення навчатися в Трініті-коледжі Кембріджського університету протягом додаткового року, Мід включився в групу економістів, прозвану «цирком». У цю групу входили Робертсон, Ричард Кан, Пьеро Сраффа, Джоан і Остин Робинсон.
Наукова діяльність: Перейшовши в 1957 р. із ЛШЕ в Кембріджський університет, Мід продовжував багато писати, зосередивши на проблемах внутрішньої економічної політики і розподілі доходів. Між 1975 і 1977 р. він очолював урядовий комітет, що опублікував у 1978 р. доповідь «Структура і реформа прямого оподатковування».
Ненаукова діяльність: у 1937 р. пропозиція влаштуватися на роботу в Секретаріат Ліги Націй у Женеві. Там як редактор «Світового економічного огляду» ("World Economic Survey") він продовжив виконання дослідницької програми, початої Бертилем Уліном. Мід повернувся в Англію в 1940 р. для роботи в економічному відділі британського урядового кабінету. Він працював також у складі групи Кейнса над проблемами перебудови міжнародної фінансової і торгової системи шляхом створення Міжнародного валютного фонду. Міжнародного банку реконструкції і розвитку й особливо Генерального угода з тарифів і торгівлі. У 1946 р., через рік після приходу до влади лейбористської партії, Мід був призначений директором економічного відділу і займав цю посаду до 1947 р. Після цього він повернувся до академічних занять, ставши професором у Лондонській школі економіки на наступні десять років.
Учені ступені і нагороди. Мід є почесним членом Лондонської школи економіки, Орієл- і Хертфорд-коледжів в Оксфорді, Кріст-коледжу Кембріджського університету. Він почесний член Бельгійського королівського суспільства політичної економії. Американській економічній асоціації й Американській асоціації сприяння розвитку наук.
У 1933 р. М. женився на Маргарет Вільсон, що тоді працювала секретарем Оксфордського відділення Ліги Націй. М. відомий як найвищою мірою замкнута людина, що уникає яких-небудь подорожей і участі в семінарах. Вмер у 1995 р.
Теодор Шульц
Рік одержання премії: 1979 р.
За що одержав премію: за новаторські дослідження економічного розвитку у дослідженні проблем країн, якіщо розвиваються.
Країна: США
Народився: 30 квітня 1902 р.
Освіта: у 1921 р. надійшов на короткострокові агрокультурні курси при коледжі штату Південна Дакота. Під час економічної депресії (1920) різко упали ціни на сільськогосподарські продукти, збанкрутували банки і багато фермерів виявилися під погрозою закриття своїх ферм. У надії розібратися в глибинних причинах цих економічних потрясінь, Шульц у 1924 р. повернувся в коледж і в 1926 р. закінчив його, одержавши ступінь бакалавра наук. Продовжуючи навчання у Вісконсинському університеті як аспірант, він одержав ступінь магістра в 1928 р. і доктора наук за фахом економіка сільського господарства в 1930 р.
Наукова діяльність: У 1930 р. Шульц почав викладати економіку сільського господарства в коледжі штату Айова (нині університет штату Айова) у Еймсі. Через чотири роки він був призначений керівником нової за задумом кафедри економічної соціології. У 1943 р. року він надійшов на посаду професора економічної кафедри Чикагського університету. У 1946 р. він там же став заслуженим професором, у 1952 р. був призначений завідувачем кафедрою, а в 1972 р. став почесним професором.
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, Ш. був визнаний гідним у 1972 р. медалі Френсісу Уолкера, присуджуваною Американською економічною асоціацією, і в 1976 р. медалі Леонарда Елмхерста Міжнародної сільськогосподарської економічної асоціації. Він є членом Американської економічної асоціації й американської Національної академії наук, членом-засновником Національної академії утворення і членом Американського філософського суспільства, а також Американської академії наук і мистецтв. Він займав посади директора і віце-президента Національного бюро економічних досліджень, що керує Міжнародним центром досліджень проблем розвитку в Канаді, попечителя Ради по народонаселенню при Інституті поточних світових проблем і Міжнародної служби сільськогосподарського розвитку. Він одержав почесні учені ступені від Гріннелл-коледжу і коледжу штату Південна Дакота, університетів Іллінойського, Вісконсинського, Діжонського, Чилійських католицького, університетів штатів Мічиган і Північна Кароліна.
Помер у 1998 р.
Роберт Солоу
Рік одержання премії: 1987 р.
За що одержав премію: За внесок у теорію економічного росту.
Країна: США
Народився: 23 серпня 1924 р., м. Бруклин, Нью-Йорк, США
Освіта: Солоу навчався в простій середній школі міста Нью-Йорка, захоплюючись читанням російської та французької літератури. По завершенні школи в 1940 р. Солоу одержує стипендію на навчання в Гарвардському коледжі. Будучи захопленим, як багато людей того часу, Великою депресією, він вивчає антропологію, соціологію й основи економіки. За тим у 1942 р. Солоу іде в армію, де за три роки, за його словами, формується характер майбутнього вченого.
Наукова діяльність: У 1945 р. після повернення до Гарварда він зближається у Василем Леонтьев, що стає його другом і вчителем. У наслідку Солоу говорив: « .я перейнявся духом і сутністю сучасної економіки завдяки йому.» Через якийсь час Солоу захоплюється статистичними і ймовірнісними моделями, паралельно викладаючи статистику в Гарварді. У 1949-1950, він проводить рік у Колумбійському Університеті, слухаючи лекції Абрахама Вальда, Якоба Волфовітца і Т. В. Андерсона і готуючи тези до докторської роботи, які одержують у наслідку премію Уолса в Гарварді. Потім Солоу стає доцентом у Гарвардському Університеті. І так починаються 40 років дискусій разом із Самуельсоном « .про економіку, політика, дітей, королях і капусті».
Учені ступені і нагороди: Крім Нобелівської премії, визнаний гідним багатьох звань і нагород, у тому числі звання члена Ради в Центрі фундаментальних досліджень в області наук про поведінку, у Дослідницькому центрі соціальних наук і у Фонді Гуггенхейма. Він – член американської Національної академії наук. Американського філософського товариства. Фінської академії наук і Британської академії наук, дійсний член Американської академії наук і мистецтв, а також Економетричного товариства.
У 1947 р. Е. женився на Селмі Швейцар, у них двоє синів.