Сторінка
4

Фінансові ресурси підприємства і джерела їх формування

• забезпеченість власними коштами не менш як 50 % загального обсягу його видатків;

• репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

• оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію і характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

• економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яку отримує банк при оформленні кредиту, систематизуються у кредитній справі позичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються так:

• матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи тощо);

• фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани тощо);

• матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листи, звіти аудиторських фірм тощо).

Забороняється надавати кредити з такою метою:

• покриття збитків господарської діяльності позичальника;

• формування і збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств;

• придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Крім банківського кредиту до складу позичених фінансових ресурсів підприємств входить кредиторська заборгованість усіх видів, що виникає в розрахунках з іншими фізичними та юридичними особами — постачальниками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, позабюджетними фондами, з робітниками і службовцями підприємства.

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді відстрочення платежу за продані товари, виконані роботи, надані послуги або у вигляді авансових платежів підприємству-постачальнику за договорами поставки продукції, виконання робіт або надання послуг.

Комерційні кредити в товарній формі виникають у розрахунках за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони передаються у власність підприємства-боржника на умовах угоди, в якій припускається відстрочення остаточного розрахунку на визначений термін і під проценти.

Товарний кредит передбачає передання права на товари (результати виконаних робіт, наданих послуг) покупцеві в момент підписання договору або фактичного отримання товарів (виконаних робіт, наданих послуг) незалежно від часу погашення заборгованості. У відносинах, пов'язаних з наданням комерційного кредиту, кож-

ний суб'єкт підприємницької діяльності має право бути кредитором або одержувачем кредитів. Поширеною формою оформлення товарного кредиту є видання підприємством векселів своїм постачальникам.

Формування частини фінансових ресурсів за рахунок нормальної (непростроченої) кредиторської заборгованості, використання банківського та комерційного кредиту — це закономірне явище ринкової економіки, притаманне суб'єктам господарювання, які нормально і ефективно функціонують.

Список використаної літератури:

1. Курс экономической теории: Учеб. пособие / Науч. ред. А. В. Сидорович. — М.: Изд-во МГУ, 1997.

2. Кучер Г. В. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. — 1999. — № 2. — С. 16-22.

3. Льовочкін С. Причини та чинники бюджетного дефіциту в Україні // Економіст. — 1999. — № 11. — С 19-23.

4. Лютий І. О. Державний борг і ефективність використання державного кредиту // Фінанси України. — 1999. — № 9. — С. 21-26.

5. Макконел К., Брю С Экономика: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. —К.: Хагар-Демос, 1993.

6. Маханецъ Л. Л. Зовнішній борг і політичний ризик // Фінанси України. — 2000. — № 2. — С. 64-67.

7. Мишкін Фр. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.

8. Мізюк Б. М., Шевчук В. О. Зовнішні запозичення: вплив на економічну політику // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С. 82-90.

9. Моряк Т. Актуальні проблеми економіки перехідного періоду: дефіцит державного бюджету у контексті фінансової науки та фіскальної практики. — Л.: Світ, 1999.

10. Наринский А. С, Гаджиев Н. Г. Контроль в условиях рыночной экономики. — М.: Финансы и статистика, 1994.