Сторінка
6

Державний фінансовий контроль

• дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, ефективності і цільового використання бюджетних коштів;

• збереження коштів і матеріальних цінностей;

• ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, своєчасності документального оформлення господарських операцій, повноти виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, причин непродуктивних витрат і втрат;

• економічного стану підприємств, установ і організацій, виконання виробничих і фінансових планів, законності здійснення операцій;

• правильності та достовірності ведення бухгалтерського обліку і звітності, фінансових, кредитних і розрахункових операцій, повноти і своєчасності виконання зобов'язань перед бюджетом;

• додержання порядку встановлення та застосування цін і тарифів;

• виконання заходів щодо усунення недоліків, виявлених попередньою ревізією (перевіркою).

Оскільки державний контроль здійснюють багато контролюючих органів, необхідною умовою підвищення його ефективності є дотримання принципу скоординованості виконання ними контрольних функцій, запобігання дублюванню перевірок і зайвого відволікання працівників підконтрольних органів.

З метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність у 1998 р. було видано Указ Президента України № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" [25], де визначено механізм здійснення перевірок фінансово-господарської діяльності органами виконавчої влади.

Згідно з цим указом контролюючі органи, уповноважені від імені держави перевіряти суб'єкти підприємницької діяльності, мають виконувати планові та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною вважається передбачена у планах роботи контролюючого органу перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яку виконують за місцем розміщення суб'єкта чи об'єкта власності, що перевіряється. Планову виїзну перевірку здійснюють не частіше як один раз на календарний рік одночасно всі контролюючі органи в день, визначений органом Державної податкової служби України.

Заборонено здійснювати планові виїзні перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Планову виїзну перевірку здійснюють лише тоді, коли суб'єкту підприємницької діяльності не пізніше як за десять календарних днів надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати майбутньої перевірки.

Позаплановою виїзною вважається непередбачена у планах роботи контролюючого органу перевірка, яка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

• за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

• суб'єкт підприємницької діяльності не подав у визначений строк документи обов'язкової звітності;

• виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

• суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу при виконанні планової чи позапланової виїзної перевірки;

• якщо потрібно перевірити відомості, отримані від особи, яка перебувала у правових відносинах з суб'єктом підприємницької діяльності, а він не надав пояснення на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

• у разі реорганізації (ліквідації) підприємства. Планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності зобов'язані проводити такі контролюючі органи:

• Державна податкова служба — щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, неподаткових платежів;

• митні — щодо сплати ввізного мита, акцизного збору та ПДВ, які справляються в разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

• Державного казначейства і ДКРС у межах їх компетенції — щодо бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також щодо належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.

2. Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы, 1999.

4. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1999.

5. Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.

6. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська, М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.

7. Фридман М. И. Конспект лекций по науке о финансах. — СПб., 1910.

8. Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1998. —№ 1. — С 25-31.

9. Шевчук В. О. Розвиток системи суб'єктів фінансового контролю//Фінанси України. — 1998. — № 8.— С 30.

10. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика, 1999.

11. Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин // Фінанси України. — 1996. — № 9. — С 5-12.

12. CalrberdM. Public Debt, Taxation and Government Expenditures in a Growing Economic. — Berlin, 1988.

13. Domar E. The Burden of Public Debt and the National Income // Amer. Economic Rev. — 1944. — № 34. — P. 798-827.