Сторінка
5

Державний фінансовий контроль

Завдання Антимонопольного комітету України у сфері контролю полягає у здійсненні державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та за економічною концентрацією. Антимонопольний комітет контролює дотримання антимонопольного законодавства у процесі економічної концентрації, зокрема при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, перетворенні органів управління на об'єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування щодо суб'єктів господарювання. Уповноважені представники Антимонопольного комітету мають право виконувати перевірки та ревізії щодо дотримання антимонопольного законодавства і з цією метою безперешкодно відвідувати підприємства (установи, організації), вимагати необхідні документи та іншу інформацію, усні або письмові пояснення посадових осіб і громадян, складати протоколи і розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення за порушення антимонопольного законодавства.

Антимонопольний комітет України розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства і ухвалює рішення щодо цих справ у межах своїх повноважень; звертається до суду чи господарського суду з позивами у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства; надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що мають ознаки злочину.

Контроль за додержанням митного законодавства є одним з основних завдань Державної митної служби України, Ця служба виконує функції з удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України; вживає заходів щодо запобігання порушенню митних правил; бореться з контрабандою; контролює додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Фонд державного майна України як держаний орган, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і є орендодавцем майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності, виконує такі функції: здійснює інвентаризацію загальнодержавного майна, що підлягає приватизації, і перевіряє використання цього майна; контролює виконання державних програм приватизації.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку — це державний орган, що підпорядковується Президентові України і підзвітний Верховній Раді України. Цей орган здійснює державне регулювання випуску і обігу цінних паперів та їх похідних на території України, а також їх контроль. До повноважень ДКЦПФР входять контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, а також за відповідністю цієї інформації встановленим стандартам; здійснення самостійно або спільно з іншими контролюючими органами перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів і осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових саморегулівних бірж і саморегулівних організацій; накладення адміністративних стягнень, штрафних та інших санкцій за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників аж до анулювання дозволів на професійну діяльність на ринку цінних паперів або надсилання матеріалів до правоохоронних органів щодо фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції розглядуваної комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення, вилучення під час перевірок на строк до трьох діб документації, що підтверджує факти порушення актів законодавства про цінні папери.

Державна інспекція з контролю за цінами України у складі Міністерства економіки України так само виконує важливі контрольні функції у сфері фінансово-господарського контролю. Вона здійснює перевірки додержання законодавства щодо встановлення і застосування цін та їх економічного обґрунтування в усіх галузях народного господарства, може позбавляти суб'єктів господарювання права застосовувати вільні ціни в разі надмірного їх підвищення і скорочення виробництва товарів у натуральних показниках, а також скасовувати ціни і тарифи, затверджені з порушенням вимог законодавчих актів України з питань ціноутворення, з поданням відповідним органам управління пропозицій щодо встановлення фіксованих або регульованих цін та тарифів; застосовує до суб'єктів господарювання економічні санкції згідно з чинним законодавством за порушення порядку встановлення і застосування цін.

Залежно від того, які органи здійснюють контроль, він поділяється на позавідомчий і відомчий. Державні органи, контрольні функції яких було розглянуто, здійснюють позавідомчий контроль.

Відомчий контроль виконують контрольно-ревізійні підрозділи і міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, а також органи, що належать до сфери їх управління.

Основне завдання відомчого контролю полягає у здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефектив-

ним використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням планових завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушень фінансової дисципліни, завдання збитків, безгосподарності й марнотратства, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Основним об'єктом відомчого контролю є фінансово-господарська діяльність державних підприємств, установ та організацій, підвідомчих відповідним організаціям вищого рівня. У 1998 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову (№ 1053), де затверджено Положення про відомчий контроль. Необхідність прийняття цього документа зумовлювалась тим, що на багатьох державних підприємствах було виявлено серйозні недоліки щодо забезпечення збереження державних коштів і майна, формальне виконання інвентаризації, недостачі і втрати матеріальних цінностей списувались за рахунок підприємства, а не стягувались з винних осіб; складське господарство на багатьох підприємствах перебувало в незадовільному стані, склади та цехи недостатньо забезпечувались вимірювальними приладами та діагностичною апаратурою, була відсутня якісна нормативна база витрачання і списання матеріальних цінностей та фінансових ресурсів. Органи відомчого контролю здійснюють на підпорядкованих їм державних підприємствах, установах і організаціях перевірку: