Сторінка
2
При котируванні валют установлюється базова валюта і валюта котирування. Базовою є валюта, щодо якої котируються інші валюти (як правило, це валюти провідних промислово розвинених країн). Але іноді з історичних причин дрібні валюти виконують роль базової. Наприклад, австралійський і новозеландський долари є базовими щодо долара США. Валютою котирування є валюта, що котирується до базової.
Валютний курс - це ціна грошей. Зміна валютного курсу означає подорожчання або знецінювання валют відносно одна одної (рис. 8.3).
Курс національної валюти визначається кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на визначений момент часу.
Курс іноземної валюти визначається кількістю національної валюти, яку можна купити або продати за одиницю іноземної валюти на визначений момент часу.
Класифікацію видів валютного курсу наведено у табл. 8.1.
У сучасній світовій валютній системі в кожній країні регулювання курсу національної валюти з боку держави ґрунтується на поєднанні двох типів валютного регулювання, згідно з якими валютний курс може бути фіксованим або плаваючим.
Фіксований курс - це закріплене міждержавною угодою співвідношення валют, що передбачає деякі обмеження в самостійній економічній політиці окремих країн для дотримання фіксованого співвідношення.
Плаваючий (гнучкий) курс — це обмінний курс валют, який не обмежує економічний суверенітет країни і визначається лише ринковими чинниками.
Валютна система України
Валютні відносини як відносини з приводу купівлі-продажу валют різних держав реалізуються в рамках валютних систем.
Національна валютна система. Це форма організації відносин національної грошової одиниці з валютами інших країн на основі національного законодавства, але з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система регулює валютні відносини на рівні суб'єктів господарювання і держави.
Світові валютні системи існують у таких формах:
• світова валютна система на глобальному (світовому) рівні. Це форма організації валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків відповідно до міждержавних валютних угод. Ці угоди реалізуються створеними на колективних засадах міждержавними валютно-фінансовими і банківськими організаціями;
• регіональна міжнародна валютна система. Це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн, елементами якої є:
- регіональна міжнародна грошова одиниця;
- спеціальний режим регулювання валютних курсів;
- загальні валютні фонди;
- загальні регіональні кредитно-розрахункові організації (банки, фонди).
Світова валютна система складається із системи валютних ринків і їхньої інфраструктури.
Валютний ринок — це міжнародний обіг валютних активів у формі валюти іноземних держав, цінних паперів у виді платіжних документів, фондових цінностей, монетарних металів.
Валютний ринок реалізується як відносини з приводу купівлі і продажу національних і іноземних валют для обслуговування міжнародних платежів або з метою одержання прибутку від операцій з валютами.
Валютна система України — це система організації валютних відносин країни з іншими країнами і міжнародними фінансовими організаціями, побудована на національному законодавстві з урахуванням норм міжнародного права.
Валютні ресурси всіх економічних суб'єктів країни включають такі валютні цінності: наявні іноземні валюти, кошти на рахунках у грошових одиницях інших держав, монетарні метали, платіжні документи й інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.
Валютна система країни має фінансові ресурси у таких формах:
1. Державний валютний фонд, що формується Кабінетом Міністрів України за рахунок:
• коштів держбюджету, купівлею валютних цінностей на між-банківському валютному ринку;
• кредитів в іноземній валюті в межах державного боргу й інших джерел, передбачених законодавством.
2. Децентралізовані валютні фонди місцевих органів влади.
3. Децентралізовані валютні фонди комерційних і некомерцій-них організацій.
4. Валютні ресурси населення.
Національна валютна система України включає два основних елементи:
• взаємовідносини національної валюти з валютами інших країн, які характеризуються рівнем конвертованості національної валюти;
• функціонування іноземних валют на території країни. Національна валютна система України є об'єктом державного регулювання і валютного контролю.
Валютне регулювання національної валютної системи України полягає у виданні нормативних актів Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів і НБУ, які регламентують:
• порядок визначення курсу гривні;
• діяльність НБУ щодо підтримки курсу гривні;
• порядок здійснення валютних операцій (купівлі-продажу валюти);
• умови і порядок формування валютних резервів держави і валютних фондів суб'єктів господарювання;
• встановлення умов ввезення і вивезення валюти за кордон;
• надання кредитів у валюті;
• здійснення валютного контролю.
Валютний контроль передбачає перевірку:
• відповідності валютних операцій чинному законодавству;
• обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами (відповідність контрактові);
• повноти й об'єктивності обліку і звітності у зовнішньоекономічній діяльності резидентів і нерезидентів.
До інфраструктури валютного ринку України належать НБУ, Українська міжбанківська валютна біржа, комерційні банки.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.
2. Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.
3. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы, 1999.
4. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1999.
5. Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.
6. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська, М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.
7. Фридман М. И. Конспект лекций по науке о финансах. — СПб., 1910.
8. Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1998. —№ 1. — С 25-31.
9. Шевчук В. О. Розвиток системи суб'єктів фінансового контролю//Фінанси України. — 1998. — № 8.— С 30.
10. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика, 1999.
Завантажити реферат