Сторінка
1

Інструменти фінансового ринку

Загальна характеристика основних інструментів фінансового ринку. Виконуючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти — фінансові документи,

що обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сегментах фінансового ринку, на сучасному етапі дуже різноманітні.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх. Розглянемо основні з них.

Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).

Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Ринок золота (срібла, платини) і коштовного каміння: зазначені цінні метали і коштовне каміння купують з метою формування фінансових резервів і тезаврації; це також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок.

Інструменти ринку нерухомості: цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти:

• короткострокові (з періодом обігу до одного року), вони найчисленніші й призначені для обслуговування операцій на ринку грошей;

• довгострокові (з періодом обігу понад рік) так звані безстрокові фінансові інструменти, кінцевий термін погашення яких не встановлюється (наприклад, акції); ці фінансові інструменти обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі:

• без подальших фінансових зобов'язанъ, тобто інструменти, за якими подальші фінансові зобов'язання не виникають; як правило, вони є предметом безпосередньо фінансової операції і при їх передаванні покупцеві продавець не несе щодо них додаткових фінансових зобов'язань (наприклад, валютні цінності, золото);

• боргові, що характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем й зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у вигляді відсотка (якщо ця винагорода не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту, який погашається).

Прикладами боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки.

Крім державних (див. підрозд. 6.2) в Україні випускаються облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законодавством України форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами. Акціонерні товариства можуть випускати облігації в розмірі, що не перевищує 25 % розміру статутного фонду і лише після оплати всіх випущених акцій.

Емісію облігацій можуть здійснювати практично всі юридичні особи, за винятком інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, яким це заборонено Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди".

Вексельний обіг є невіддільною складовою ділового життя суспільства. Незалежно від того, яку функцію він виконує (засіб платежу, інструмент кредиту), взаємовідносини учасників вексельного обігу регулюються особливими нормами вексельного права.

Хоча вексель здавна використовували в міжнародних розрахунках, національні законодавства, що регулюють вексельний обіг у різних країнах, суттєво різняться. З огляду на це на Женевській конференції 1930 р. було уніфіковано норми вексельного права і вироблено Конвенцію, якою встановлено Єдиний вексельний закон про переказний і простий вексель.

Країни, що підписали Конвенцію або приєднались до неї, взяли на себе зобов'язання ввести в дію на своїх територіях Єдиний вексельний закон.

Згідно із ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" векселем визнається цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселеутримувачу). Після прийняття цього Закону та постанови Верховної Ради України "Про застосування векселів у господарському обороті України" від 17 червня 1992 р. в Україні було запроваджено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської

конвенції 1930 р. У 2001 p. набрав чинності Закон України “Про обіг векселів в Україні”. Ним визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Отже, вексель -це боргове зобов’язання, що дає її власнику безумовне право вимагати при настанні терміну платежу від векселедавця простого і акцептанта переказного векселя сплати визначеної векселем суми. Іншими словами, вексель - це зобов’язання, в основу якого покладено виключно гроші. Предметом векселя не можуть бути інші зобов’язання, скажімо, розрахунок електроенергією, тобто “електричними грошима”. Розрахунок яким-небудь майном з власником векселя можливий, але це виходить за межі вексельного права і обумовлюється в окремому порядку господарськими угодами.