Сторінка
2

Значення аналізу виробництва продукції в умовах ринкових перетворень в Україні

Зростання виробництва продукції як один із головних факторів виходу з економічної кризи має забезпечуватися інтенсифікацією використання вироб­ничих ресурсів (основних виробничих фондів, трудових і матеріальних ресурсів) за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу (техніко-економічних факторів). Тому наступним етапом аналізу є визначення впливу екстенсивних та інтенсивних факторів на приріст обсягу продукції.

Екстенсивний та інтенсивний фактори відповідно визначають наявність виробничих ресурсів та ступінь їх використання. До екстенсивних факторів виробництва відносять такі як чисельність персоналу підприємства, середня вартість основних засобів, матеріальні витрати. Інтенсивні фактори виробництва – це продуктивність праці одного працівника, фондовіддача та матеріаловіддача. В процесі аналізу визначається частка приросту обсягу продукції за рахунок впливу як екстенсивних, так і інтенсивних факторів впливу. Якщо питома вага впливу інтенсивних факторів переважає, то це свідчить про інтенсивний шлях розвитку підприємства. Вплив факторів необхідно визначати за відповідними факторними моделями, застосовуючи способи детермінованого аналізу.

Збільшення виробництва продукції також досягається в результаті:

- усунення недоліків в організації робочого процесу на виробництві;

- підвищення якості продукції і зменшення втрат від браку;

- прискорення запровадження заходів науково-технічного прогресу;

- організації реклами, як засобу ознайомлення споживачів з продукцією, яке виробляє підприємство;

- вчасного відвантаження продукції за укладеними договорами;

- пошуку нових ринків збуту і закріплення іміджу підприємства на існуючих ринках.

3. Аналіз асортименту та структури продукції

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію, яку визначають ще в момент організації підприємства. Асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Прибуткову діяльність господарюючих суб’єктів забезпечують вироби з високою рентабельністю. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого управління цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов'язані одне з одним, а тому слід говорити про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

До основних показників, що характеризують зміни в асортименті продукції, відносяться коефіцієнт оновлення асортименту та коефіцієнт (процент) асортиментності.

Коефіцієнт оновлення асортименту визначається як питома вага нових видів продукції у вартісному вимірнику в загальній сумі товарної продукції.

Існує декілька способів визначення проценту виконання планового завдання з асортименту продукції:

- спосіб середнього відсотку;

- спосіб недоданої продукції;

- спосіб найменшого відсотку;

- за питомою вагою виконаних позицій в загальній кількості найменувань продукції.

Суть способу середнього відсотку полягає в тому, що по кожному виробу вибирається найменша сума між плановим та фактичним обсягом, яка зараховується в виконання плану по асортименту. Коефіцієнт (процент) асортиментності дорівнює відношенню фактичного випуску в межах планового асортименту до планового завдання. Даний спосіб використовується при незначній номенклатурі виробів

Спосіб недоданої продукції передбачає визначення по всіх виробах суми недоданої продукції, яка співвідноситься до планового обсягу. Так визначається процент недоданої продукції. Потім від 100 % віднімають визначений процент і отримують процент виконання плану з асортименту. Даний спосіб використовується при великій номенклатурі виробів.

Суть способу найменшого відсотку полягає у виборі найменшого відсотку виконання плану з обсягу продукції серед усіх виробів.

Останній спосіб передбачає визначення співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов'язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності.

Для кожного із способів характерні відповідні умови застосування. Тому вони не є взаємозамінюваними.

Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом на підставі даних табл. 2.

План з обсягу продукції за поточний період виконано лише на 88,3%. Асортимент продукції не змінився, але план з асортименту також не виконано. Невиконання спостерігається по усіх позиціях, крім виробництва фасованої крупи. Середній процент виконання планового завдання з асортименту становить 88,3% (5669,4:6419,7). Проценти виконання плану з обсягу та з асортименту рівні між собою ,так я зменшення обсягу спостерігається по всіх видах продукції.

Зміни в асортименті продукції викликають відповідні зміни в структурі продукції. Структура продукції може змінюватися за матеріаломісткістю, трудомісткістю, виробу, рентабельністю.

Таблиця 2. Виконання планового завдання з асортименту продукції за поточний рік, грн