Сторінка
2

Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання інвестицій аграрного ринку

Рівень інвестиційної активності органів місцевого самоврядування може бути оцінено таким показником, як частка муніципальних інвестицій у загальних урядових інвестиційних витратах. В багатьох країнах, таких як Німеччина, Норвегія, Чехія, Болгарія, муніципальні інвестиційні витрати перевищують половину всіх урядових (державних) інвестицій. Лише в окремих країнах (Кіпр, Латвія) цей показник залишається незначним.

В Україні, рівень державної фінансової підтримки зростає , але залишається ще недостатнім, що ускладнює конкуренцію вітчизняних товаровиробників з зарубіжними за український споживчий попит. Частка підтримки у валовій продукції сільського господарства складала у 2003 році 10,9%, у середньому за рік 5443 млн. грн.

Передусім державної підтримки потребує продукція, пропозиція якої на ринку не задовольняє нормативний рівень споживання або виробництво якої є невигідним для виробників. Сільськогосподарська продукція і продовольчі товари займають значне місце в експортному потенціалі держави. У 2002 р. її частка складала 13,3% від загального експорту України. Експорт сільськогосподарської продукції постійно зростає. Сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією позитивне і також має тенденцію до зростання. Винятком став 2003 р., коли значно скоротився експорт і зріс імпорт зерна і борошна. У структурі експорту останніми роками переважає продукція рослинництва, яка становить близько трьох четвертих сільськогосподарського експорту і найбільша частка якої припадає на олію та зерно. Великі експортні можливості аграрний сектор має по молоку та молокопродуктах, м’ясу та м’ясопродуктах, насінню соняшнику. Основними споживачами української сільськогосподарської продукції є країни СНД, на які припадає третина експорту, та Європейського Союзу, на який припадає чверть експорту.

Загальний обсяг реалізації продукції сільськогосподарськими підприємствами за січень–лютий 2005р. порівняно з відповідним періодом 2004р. збільшився на 17%, у т.ч. продукції рослинництва – на 38%, продукції тваринництва – на 7%. Станом на 1 березня 2005р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих), а також на підприємствах, що займалися зберіганням та переробкою зернових культур, було в наявності 10,3 млн. т зерна, у т.ч. пшениці - 4,1 млн. т. Із загальної кількості зерна безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 4,8 млн. т, у т.ч. 1,6 млн. т пшениці. Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 5,5 млн. т зерна, у т.ч. зернозберігаючі – 3,3 млн. т.

Висновки. Центр ваги державної інвестиційної діяльності має переміститися на регіональний рівень. Для цього необхідно набагато більшу частку бюджетних коштів залишати на місцях, особливо там, де необхідно активізувати інвестиційну діяльність. Соціальні витрати місцевих бюджетів (поточні й капітальні), як і державного, слід перевести на тверду нормативну основу (у розрахунку на душу населення), а всю чи основну частину доходів бюджетів, понад мінімальні нормативні розміри, направляти на фінансування проектів структурної перебудови господарського комплексу. Ефективною формою може бути змішане фінансування регіональних проектів, коли державні інвестиції становлять, наприклад, 40-50%, а інша частина фінансуватиметься місцевими органами самоврядування і залученим приватним сектором.

Водночас до програми ринкової трансформації державної підтримки аграрного сектору можна і треба віднести й інші заходи, які відповідають основним критеріям СОТ, а саме:

- - створення та використання для продовольчої безпеки і стабільності ринку резервів сільськогосподарської продукції, закупівля і продаж якої мають здійснюватися прозоро, за поточними ринковими цінами;

- - підтримку купівельної спроможності населення з низькими доходами шляхом надання прозорих і адресних субсидій тощо;

- - прямі виплати (грошові та натуральні) виробникам сільськогосподарської продукції;

- - непряму підтримку доходів товаровиробників, яка не пов’язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію;

- - підтримку програм страхування доходів сільськогосподарських товаровиробників на випадок стихійних лих, хвороб та пошкодження шкідниками рослини і тварин;

- - часткову компенсацію зниження доходів сільськогосподарських виробників порівняно із середнім рівнем за попередні 3-5 років через не врожайність чи стихійне лихо;

- - підтримку програм, спрямованих на вилучення з виробництва надлишку працівників;

- - підтримку господарств, що знаходяться в регіонах з несприятливими природнокліматичними умовами.

Перелік використаної літератури:

1. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 318 с.
2. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. – 536 с.
3. П.С. Березівський, Н.І. Михалюк. Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу. Навчальний посібник / За ред. П.С. Березівського. – Львів: “Магнолія Плюс”; видавець СПД ФО В.М. Піча, 2004. – 443 с.
4. http: //www.minagro.gov.ua