Сторінка
7
3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.
У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, яка одержала це майно в спадщину.
В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачене договором страхування.
У разі смерті страхувальника, який уклав договір
особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів
застрахованих.
Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.
Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.
Страховик має право відмовити у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли мають місце:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадянського обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі та гідності громадян. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового
випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи,
винної за заподіяне;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадкубез поважних на це причин або створення страховиком перешкод увизначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавчими актами.
Умовами договору страхування можуть бути зазначені інші обставини для відмови у сплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України.
Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відмова страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Використана література:
1. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. -К.: Знання, 1998.
2. Базилевич В.Д. Страхова справа. -К.: Знання, 1997.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України. -К.: Вища школа. 1997.
4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.
5. Дробозина . Общая теория финансов. – М., 1998.
6. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова 1.1 Бюджет і фінансова політика держави. -К.: Наукова думка.,1999.
7. Заруба О. Страхова справа. - К.: Знання, 1998.
8. Юрій С.1., Бескид Й.М. Бюджетна система України. -К.:НІОС., 2000.