Сторінка
2

Фінансові аспекти організації і реорганізації акціонерних товариств

• публічна інформація про емітента може бути своєрідною рекламою продукції AT, що забезпечуватиме збільшення обсягів реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг);

• можливість ВАТ додатково стимулювати персонал, пропонуючи купівлю акцій на пільгових умовах або даючи менеджерам акції у вигляді премії; у такий спосіб підвищується зацікавленість службовців у поліпшенні фінансових результатів корпорації.

Поступово корпоративна форма господарювання стає провідною і в Україні: нині з існуючих 237 тис. господарських товариств різних форм 198 тис. — це ТОВ, а 35,3 тис. — AT, з них закритих — 66,4 %, відкритих — 33,6%. У промисловості AT становлять 70,7 % кількості підприємств недержавного сектора; вони виробляють понад 50 % загального обсягу продукції галузі. Проте аналіз ситуації, що склалася в Україні, засвідчує: перетворення державних підприємств у процесі приватизації на ВАТ і утворення в такий спосіб малих товариств з кількістю акціонерів менш як 100 фізичних осіб не завжди виправдані. Таких ВАТ нині налічується близько 25 %. Слід уникати крайнощів: недооцінювання акціонерної форми господарювання та її абсолютизації, перетворення її впровадження на модну кампанію. Що ж до суспільного аспекту, то створення ВАТ і ринку акцій має значення, найімовірніше, як засіб перерозподілу національного багатства у країні і переливання капіталу з галузі в галузь, ніж як засіб нагромадження капіталу. Адже досвід зарубіжних країн свідчить про те, що за рахунок емісії акцій фінансується відносно невелика частка капіталовкладень: у США — близько 7,5 %, в Японії — лише 0,7, у країнах Європи — у середньому 5 %.

Невеликі вітчизняні товариства, перетворені на ВАТ, навряд чи зможуть скористатися можливістю залучення додаткового капіталу через фінансовий ринок, а от додаткових витрат (проведення загальних зборів, звітність перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, ведення реєстру акціонерів, організація виплати дивідендів тощо) через акціонування їм не уникнути, оскільки щодо організаційних витрат ВАТ є найдорожчою формою підприємництва. Тому вірогідно, що в подальшому частина невеликих ВАТ реорганізується у ТОВ.

В Україні діяльність AT визначається Законом України "Про господарські товариства". Особливості функціонування AT, створених у процесі приватизації, визначаються окремими законодавчими і нормативними актами. Нині приватизація державної власності у формі створення AT є провідним напрямком ринкової трансформації економічних відносин в Україні. Існують два види AT: відкриті та закриті. Відкритим акціонерним є товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Закритим акціонерним є товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, а також продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) має право випускати лише іменні акції і може бути перетворене на ВАТ шляхом реєстрації акцій у порядку, передбаченому законодавством, і внесення змін до статуту товариства.

Розглянемо фінансові особливості створення і діяльності AT.

Акціонерні товариства створюються шляхом заснування або реорганізації існуючої юридичної особи і діють на підставі установчого договору та статуту. Засновниками AT можуть бути юридичні особи і громадяни. Для створення товариства їм необхідно підписатися на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію AT. Термін відкритої підписки не повинен перевищувати шести місяців. Конкретний термін підписки, а також інші основні відомості щодо створення AT, зокрема розмір статутного фонду, номінальна вартість акції, кількість і види акцій тощо, зазначаються в повідомленні, яке публікують засновники. Статутний фонд AT не повинен бути менший від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення AT).

Вкладами у статутний фонд AT можуть бути грошові кошти, будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права на користування землею, водою та іншими природними ресурсами, матеріальними цінностями, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку акціонера у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах AT. Для формування статутного фонду AT забороняється використовувати бюджетні кошти, а також кошти, одержані у кредит і під заставу.

Статутний фонд AT може збільшуватись або зменшуватись. Товариство має право збільшити статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Статутний фонд збільшується шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або підвищення номінальної вартості акцій. Забороняється випускати акції для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю AT. Зменшується статутний фонд шляхом зниження номінальної вартості акцій або їх кількості за рахунок викупу частини акцій з метою їх анулювання.

Рішення про збільшення або зменшення статутного фонду AT приймається загальними зборами акціонерів або правлінням

товариства (при зміні статутного фонду не більш як на третину і якщо це передбачено статутом). Зміни у статутному фонді AT обов'язково реєструє орган, який зареєстрував статут товариства.

Крім статутного фонду в AT створюється резервний фонд у розмірі 25 % статутного. Резервний фонд формується шляхом обов'язкових щорічних відрахувань не менш як 5 % чистого прибутку до досягнення необхідного розміру. Зазначений фонд призначений для покриття збитків, а також погашення облігацій AT.

Акціонерне товариство, що випускає іменні акції, повинно вести реєстр власників акцій. Якщо кількість акціонерів не перевищує 500, то емітент може вести реєстр самостійно, отримавши дозвіл на це у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Якщо власників іменних цінних паперів емітента понад 500, то емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору, уклавши з ним договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Такий договір емітент може укласти лише з одним реєстратором. Реєстратор — це юридична особа, що здійснює реєстраційну діяльність за дозволом ДКЦПФР на ведення реєстру іменних цінних паперів. Реєстратор не може бути номінальним держателем або власником іменних цінних паперів, реєстри яких він веде. У статутному фонді реєстратора частка емітента, систему реєстру якого веде цей реєстратор, не може перевищувати 10 %. Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право на цю інформацію. Такими особами є емітент, зареєстровані особи (акціонери) і державні органи в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством. Емітент має право отримати інформацію, що міститься в системі реєстру, але не має права її розголошувати. Акціонер має право одержати інформацію, що міститься на його особовому рахунку, а також про всі зафіксовані в системі реєстру зміни і події, що стосуються цього акціонера та цінних паперів, що належать йому. Акціонер має також право одержати інформацію про викуплені емітентом цінні папери, але не має права отримати інформацію про інших акціонерів і про іменні цінні папери, належать їм. Доступ державних органів до системи реєстру здійснюється відповідно до чинного законодавства на підставі письмового запиту, підписаного керівником і засвідченого печаткою відповідного органу.