Сторінка
2
Бюджет міста, яке має районний поділ, об”єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
Бюджетний устрій України грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності, самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Ст.8 Закону “Про бюджетну систему України” визначила бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.
5
Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.
Бюджетна класифікація України складається з чотирьох розділів:
Розділ 1. Доходи бюджету.
Розділ 2. Видатки бюджету.
Розділ 3. Фінансування бюджету.
Розділ 4. Державний борг.
Розділ 1 “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів – це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.
Класифікація видатків бюджетів складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.
Функціональна структура видатків бюджетів України визначає основні напрямки державної діяльності: 1.Державне управління; 2.Міжнародна діяльність; 3.Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; 4.Національна оборона і т.д. ( всього 24 розділи ) . Розділи поділяються на
підрозділи, тобто більш детальні частини. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.
Економічна структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.
Розділ 3 “Фінансівання бюджету” передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету – внутрішнє і зовнішнє фінансування.
У розділі 4 “Державний борг” наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу.
4. Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл
між окремими ланками бюджетної системи України.
Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову частини, які мають бути збалансовані між собою.
В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподатковані доходи). За соціально-економічними ознаками вони можуть бути поділені на: 1) доходи від господарської діяльності; 2) доходи від використання природних ресурсів; 3)доходи від банківської діяльності; 5)доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів; 6)державне мито; 7)митні платежі;
6
8)збори та інші неподатковані доходи; 9)доходи від приватизації; 10)доходи від громадян тощо.
Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів держави, оскільки це є одним з основних питань функціонування бюджетної системи України. Головну роль в цьому відіграє Верховна Рада України, як єдиний орган законордавчої влади в Україні.
Основним завданням при розподілі доходів бюджетів є наділення кожного з державних органів – суб”єкта бюджетного права – таким об”ємом коштів, який міг би забезпечити виконання його завдань і функцій, передбачених Конституцією та законами України. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касових розривів та інше, бездефіцитність бюджетів.
З врахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюдлжетної системи всі вони можуть бути поділениі на закріплені і регулюючі.
До закріплених належать доходи, які постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі.
Регулюючі доходи – це передбачені в Законі про Державний бюджет або в рішені про бюджет представницьких органів доходи бюджетів, які щорічно перерозподіляються між різними ланками бюджетів. Розмір частини кожного з доходів, яка передається у бюджет нижчого рівня, визначається, виходячи з потреб цього бюджету, і може щорічно змінюватись.
При нестачі коштів для збалансування бюджетів держава може використати і такий метод бюджетного регулювання як дотації, субвенції, субсидії, які можна назвати єдиним терміном – трансферти.
Таким чином, Державний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети – з трьох 1)власних джерел, які надходять від об”єктів, що є їх власністю; 2)закріплених доходів; 3)доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання. Крім цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти.
Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій.
Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних областей, районів та населених пунктів.
Закон “Про бюджетну систему України” в ст.11-15 дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України.
Ст.13 Закону “Про бюджетну систему України” дає перелік доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.
7
5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України.
Видаткова частина державного та місцевих бюджетів відображає витрати держави на здійснення своїх завдань і функцій, а також на утримання самої держави (органів законодавчої, виконавчої, судової влади та ін.).
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Сутність та специфіка діяльності інвестиційних банків у сучасних умовах і потенціал їх створення в Україні
Іноземні інвестиції. вільні економічні зони
Нормативно-правове забезпечення прибутку та джерела його формування
Міжнародний фінансовий ринок, його структура
Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролью. Можливості та доцільності використання у вітчизняній практиці