Сторінка
9

Бюджетна політика

У процесі організації та здійснення бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положення нормативно-правових актів, що суперечать Бюджетному кодексу, визнаються недійсними і в судовому порядку з моменту набрання ними чинності підлягають скасуванню органом, що ухвалив відповідний нормативно-правовий акт.

Якщо міжбюджетним договором, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення ухвалюються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.

Формуванням нових засад і принципів побудови національної бюджетної системи – головне завдання сучасного етапу розвитку бюджетної реформи.

Бюджетні реформи в Україні визнаються прогресивними. Але їхній успіх залежить від часу підготовки та якісних змін до нормативно-правових актів. Бюджетні відносини необхідно будувати на засадах і принципах національного бюджетного законодавства, яке має відповідати засадам європейської інтеграції. Його адаптація та побудова на засадах європейської інтеграції – головна мета і завдання наступних фінансово-бюджетних реформ у побудові бюджетної системи та розвитку міжбюджетних відносин.

Основні напрями та проблеми, які необхідно вирішити під час здійснення бюджетної реформи, полягають у такому:

1) Вдосконалення та забезпечення ефективного фінансового прогнозування та бюджетного планування, здійснення прямого взаємозв’язку макроекономічного прогнозування та бюджетного планування. Забезпечення спадкоємності поточного і перспективного планування, визначення реальних бюджетних показників як основи фінансово-економічної передбачуваності.

2) Визначення та розмежування функцій органів державної влади у бюджетному процесі, а також фінансових органів, які здійснюють управління фінансово-бюджетною системою, правового та організаційного визначення природи і функцій фінансових органів.

3) Увідповіднення конституційних і законодавчих зобов’язань держави щодо надання управлінських, громадських і державних послуг громадянам з фінансовими можливостями держави.

4) Визначення соціально-економічних пріоритетів і пріоритетів бюджетного фінансування, концентрація бюджетних коштів на найбільш важливі соціально-економічні програми.

5) Вдосконалення та правове закріплення організації бюджетного процесу та бюджетних процедур як на центральному, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

6) Законодавче врегулювання касового виконання бюджетів.

7) Розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної дохідної бази територіальних громад, запровадження нової системи фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів, формульного розподілу трансфертів.

8) Вдосконалення розподілу фінансування ресурсів (податків) між ланками бюджетної системи. Підвищення зацікавленості органів державної влади та місцевого самоврядування в ефективному адмініструванні податків і зміцненні податкової бази.

9) Створення економічно та фінансово самодостатніх територіальних громад.

10) Перехід до програмно-цільового методу планування та здійснення видатків.

11) Оптимізація та раціоналізація мережі закладів і установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, з метою підвищення рівня та якості послуг, які надаються громадянам, підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

12) Створення ефективного механізму державних і місцевих запозичень, обслуговування державного боргу.

13) Організація ефективного фінансового контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів, використанням коштів цих бюджетів. Розмежування компетенції органів державного фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії.

Висновки

• відсутність концепції та стратегії розвитку бюджетної системи та реформування бюджетного процесу;

• неврегульованість правових питань і відсутність дієвого законодавчого поля з організації та функціонування бюджетних відносин;

• високий рівень централізації;

• низький рівень фінансово-бюджетного планування, невідповідність між зобов’язаннями, видатками та джерелами фінансування;

• хаотичний, непослідовний і непередбачуваний розвиток системи міжбюджетного фінансування;

• відсутність стимулів до підвищення обсягів власних надходжень;

• передумови до накопичення бюджетної заборгованості;

• розподіл фінансових ресурсів за принципом «від досягнутого»;

• прогресивне і неупереджене зростання податкової заборгованості;

• відсутність належного рівня фінансово-бюджетної культури і відповідальності учасників бюджетного процесу.

Через недосконалість бюджетного законодавства постійно відбувалися зміни бюджетних правових норм і правил бюджетного регулювання. Відсутність стабільності та постійні зміни правил бюджетного процесу стали початком формування незбалансованих бюджетів. Починаючи з 1994 року, за таких умов як результат і наслідок неузгоджених фінансово-бюджетних рішень відбувається процес формування міжбюджетної заборгованості. Її обсяг до введення Бюджетного кодексу досяг понад 2 млрд. грн.

Ухвалення 28 червня 1996 року Конституції України як основного Закону України стало основою і вимогою вдосконалення принципів побудови бюджетної системи, розвитку міжбюджетних відносин і здійснення бюджетної реформи в Україні.

Україна як суверенна і незалежна держава є унітарною. Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища та села. Адміністративно-територіальний поділ України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів.

Державний устрій та адміністративно-територіальний поділ України є основою для формування бюджетного устрою. Бюджетний устрій передбачає організацію, принципи побудови і структуру бюджетної системи та взаємозв’язок усіх ланок бюджетної системи в процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики.

Бюджетний устрій є складником державного устрою і спрямований на організацію та забезпечення виконання загальнодержавних функцій. Він передбачає формування національної бюджетної системи з метою організації бюджетного процесу і забезпечення регулювання та контролю за рухом публічних фінансових ресурсів.