Сторінка
5

Еволюція і основні тенденції розвитку фондових ринків

2. Для всіх країн притаманний широкий розвиток фондових бірж і жорсткі правила лістингу при допуску акцій компаній до котирування на біржовому ринку.

3. Усім країнам властиве широке використання похідних цінних паперів: ф'ючерсів, опціонів тощо. Панівною формою торгівлі стають ф'ючерсні біржі.

4. В усьому світі запроваджена і продовжує розвиватись комп'ютеризація біржової та позабіржової діяльності. Відбувається процес інтеграції фондових ринків в єдиний електроно комп'ютерний ринок.

Основні риси фондового ринку України. Торгівля цінни­ми паперами в Україні, як і в інших країнах світу, здійснюється на біржовому (Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фон­дова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Кримська фондова біржа, Українська фондова біржа) та позабіржовому (ПФТС, "телефонний ринок", міжбанківські операції з цінними паперами) фондових ринках, де відповідно до чинного законо­давства обертаються пайові, боргові та похідні цінні папери.

Торгівля цінними паперами (зокрема акціями) незначних обсягів здійснюється на фондових біржах Це пояснюється про­позиціями на фондових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю багатьох українсь­ких компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для робо їй па біржі тощо.

Широкого розвитку набув ринок державних боргових зо­бов'язань, що скорочує інвестиції у національне виробництво, і, відповідно, стримує розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів. Вторинний ринок не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку.

У законодавчому порядку на українському фондовому ринку необхідно визначитись з моделлю корпоративної влас­ності: англо-американська або континентальна західноєвропейська. На сьогоднішній день в Україні функціонує західноєвропейська модель, при якій перехід компаній із рук в руки здійснюється за бажанням власників, а біржовий оборот не­великий. Але ця модель склалася стихійно, і бажано було б закріпити її (або скасувати) в певних нормативних актах:

· дати опис та узаконити види угод із цінними паперами;

· визначити види спекулятивних угод, які ґрунтуються на кон'юнктурному коливанні цін, різниці цін на різних ринках, попиті та пропозиціях, сезонному коливанні цін, коливанні цін на сировину, на інфляції та ін.;

· правила укладання угод і розрахунків за ними;

· відповідальність сторін в угоді;

· роль посередників і торговців цінними паперами у проведенні угод;

· вирішити питання оподаткування операцій із ф'ючерсними контрактами та іншими похідними фінансовими інстру­ментами;

· вдосконалити інформаційну підтримку ринку;

· запровадити видання біржами бюлетені про свою діяльність;

· увести довгострокове перспективне планування розвитку ринку цінних паперів на мікро- і макрорівнях;

· зацікавити населення брати участь у діяльності фондового ринку на правах дрібного інвестора.

Список використаної літератури

1. Державне управління: теорія і практика / За ред. проф. В.Б. Авер'янова. К., 1998.

2. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К: Юрінком Інтер, 1998.

3. Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка А. Державне регулювання економіки. Львів, 1999.

4. Михасюк І.Р., Залога С.М., Сажинець С.И. Основи та важелі державного регулювання економіки. Львів, 1998.

5. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д. ВІРАР, 1998.